Серед автомобілістів, які ще пам’ятають радянський автопром, існує думка, що «Москвич-412» був одним із найкращих легкових автомобілів свого часу. І, загалом, це справді була добротно спроєктована машина, яку створювали без оглядки на «Жигулі», намагаючись зробити її максимально простою та надійною.
АЗЛК М-2140 був значно дешевшим за будь-які ВАЗи
Цей фактор значною мірою вплинув на популярність моделі.
Хоча вже тоді багато хто вважав її зовнішній вигляд застарілим, «Москвич» все одно користувався попитом. Переважно його купували мешканці невеликих міст, районних центрів і селищ міського типу.
Чому М-2140 був кращим за «Жигулі»?
Попри те, що М-2140 важив більше, ніж «Жигулі», його 1,5-літровий двигун потужністю 75 к.с. дозволяв йому їхати значно впевненіше.
Завдяки нерозрізному мосту, ресорній підвісці та глибшим передатним числам «Москвич» став незамінним на бездоріжжі. Взимку ця машина могла без проблем їхати по льоду та снігу, як справжній кросовер.
Головне – правильно розподілити вагу: наприклад, кинути мішок піску в багажник. Це дозволяло машині триматися на слизькій дорозі не гірше за передньопривідні авто.
Надійний кузов і вражаюча вантажопідйомність
Багажник «Москвича» міг витримувати до 400 кг при заповненому салоні. Але максимальне навантаження доходило до 700 кг – і це без урахування ваги водія.
За рівнем безпеки М-2140 перевершував «Жигулі».
При правильному догляді та своєчасному антикорозійному захисті кузова ці машини могли служити 20–25 років. Цікаво, що «Москвич» починав іржавіти лише через 6–7 років щоденної експлуатації.
Підвіска М-2140 теж славилася витривалістю. Шарові опори, пружини, стабілізатори могли витримати до 120 000 км пробігу без заміни.
Ще один показник міцності – даху автомобіля.
Зараз мало хто наважується класти важкий вантаж на дах легковика. Але на М-2140 можна було встановити повноцінний багажник і завантажити до 150 кг. При цьому машина залишалася керованою, легко проходила повороти і дозволяла маневрувати.
Двигун: не економний, але невибагливий
Двигун М-2140 був важчим за ВАЗівський, поступався йому в динаміці та економічності, але натомість працював на будь-якому бензині.
Так, мотор втрачав потужність і перегрівався, але не заклинював.
Крім того, «Москвич-412» мав унікальну особливість – можливість ремонтувати гільзи.
Вони були знімними (мокрого типу), і їх можна було розточити або замінити у найближчій майстерні. Комплекти гільз продавалися у магазинах, і їх можна було замінити навіть у гаражних умовах.
Завдяки цьому М-2140 міг проїхати до 350 000 км, використовуючи найдешевше моторне масло.
У 80-х роках АЗЛК почав випускати дефорсовану версію М-2140, адаптовану під бензин А-76.
Ідея була непогана, але потужність такого мотора скоротилася до 68 к.с., що позначилося на динаміці. Якщо врахувати якість пального на радянських заправках, дивно, що машина взагалі заводилася і могла хоч якось рухатися.
Єдина серйозна проблема – трансмісія
Головним слабким місцем М-2140 була коробка передач, а точніше – система перемикання швидкостей.
Чотириступенева КПП використовувала дві металеві тяги, що впливали на головний вал.
Сама конструкція була простою, але вимагала постійного регулювання.
Якщо цього не робити, міг не включитися перший хід або зникнути третій.
Крім того, потрібно було налаштовувати хід вилки зчеплення та ще кілька точок регулювання. Щоб правильно виставити параметри, потрібно було розуміти механіку буквально на інтуїтивному рівні.
Чому М-2140 залишився в історії?
Попри свої недоліки, цей автомобіль став справжнім символом радянського автопрому.
Його міцність, прохідність і довговічність зробили його надійним другом для багатьох водіїв, особливо за межами великих міст.
Так, він не міг конкурувати з ВАЗами за зручністю чи економічністю, але витривалість і невибагливість зробили його улюбленцем тих, хто оцінював справжню надійність.
