Обидві моделі були максимально уніфіковані за дизайном, конструкцією та навіть об’ємом двигуна. Виникає питання — навіщо радянський завод «Іж» випускав майже однакові мотоцикли «Планета» та «Юпітер»? Чергова нелогічність радянської індустрії чи продумане рішення?
Навіщо радянський «Іж» випускав настільки схожі мотоцикли «Планета» і «Юпітер»
Справді, Іжевський мотозавод у часи СРСР, а згодом і до початку 2000-х, випускав дві практично ідентичні моделі. За дизайном, рамою, шасі та більшістю деталей вони майже не відрізнялися. Єдина різниця полягала в двигунах: об’єм у них був однаковий (350 см³), але у «Планети» він був одноциліндровий, тоді як у «Юпітера» — двоциліндровий, розділений навпіл.
На перший погляд, це незначне розходження призвело до суттєвої різниці у характері, поведінці та долі цих двох мотоциклів.
Планета
Одноциліндровий мотор «Планети» ідеально підходив для сільської місцевості — простий у будові, невибагливий і з чудовою тягою на низьких обертах. Ідея розділити модельний ряд Іжевського заводу на дві лінії з’явилася ще у 1950-х роках, а серійне виробництво «Планети» стартувало у 1962-му.
У радянських селах цей мотоцикл став справжнім улюбленцем завдяки своїй надійності та простоті обслуговування. Колгоспники часто взагалі не доглядали за ним — їздили, поки не зламається (мій дід, сільський лікар, за життя «укатав» дві «Планети» — Р.Н.). Саме тому знайти сьогодні екземпляр ранніх випусків у доброму стані майже неможливо.
Для міста та швидкісних трас «Планета» підходила гірше: потужний, але грубий одноциліндровий двигун створював сильні вібрації, і на швидкості понад 90 км/год байк починав втрачати стабільність.
Слабкі місця в нього, звісно, були. Наприклад, тугий кік-стартер, який міг травмувати ногу, якщо не встигнути швидко її прибрати після запуску.
За роки існування моделі вийшло п’ять поколінь «Планети». Найвдалішою вважається «Планета-3», яку виробляли з 1971 по 1985 рік. Вона вперше отримала покажчики поворотів і оновлений дизайн — попередні дві версії ще зберігали риси німецьких мотоциклів 1940-х років.
«Планета-4» стала технічно досконалішою, але її виробництво було недовгим — невдовзі її замінила п’ята версія. Утім, навіть тоді, за світовими мірками, мотоцикл уже виглядав застарілим. Його головним недоліком був двотактний двигун повітряного охолодження з примітивною системою змащення. Проте зовнішність стала більш сучасною — радянські дизайнери надихалися японськими байками й перейняли їхню динамічність. Незважаючи на технічну архаїчність, «Планету» випускали аж до кінця 2000-х років.
Технічні характеристики:
🏍 Потужність — 13–22 к.с.
🏍 Максимальна швидкість — 90–120 км/год
🏍 Витрата пального — 3,7–6,6 л/100 км
Легенда про «Планету-6»
Окрім п’яти основних поколінь, існували ще дві рідкісні модифікації, які сьогодні стали справжніми раритетами. Чи зберігся хоча б один екземпляр «Планети-6» — достеменно невідомо, адже на початку 2000-х виготовили лише кілька штук. Її головна особливість — двигун із рідинним охолодженням, створений на базі мотора «Іж-Планета-Спорт».
«Планета-7» теж випускалася недовго. У ній використовували китайські двигуни об’ємом 250 см³ — вони були краще збалансовані та зберігали ту саму потужність, попри менший об’єм. Але загалом байк залишився технічно архаїчним і вже не міг конкурувати з сучасними моделями.
Юпітер
«Юпітер» мав той самий робочий об’єм, але його двоциліндровий двигун вирізнявся кращою оборотністю і створювався більше для шосейних поїздок.
Однак його репутація була менш вдалою. Двигуни перших двох поколінь виявилися «сирими» — часто ламалися й перегрівалися. Лише починаючи з третьої версії, основні недоліки виправили, і байк став користуватися попитом.
Коли ж на конвеєр поставили «Юпітер-4», завод знову допустив помилку: потужність збільшили, але мотор став менш надійним при низьких обертах. Конструктори не врахували головну тенденцію — більшість радянських мотоциклів купували саме мешканці села, яким потрібна була тяга, а не швидкість.
У п’ятому поколінні мотор знову дефорсували, покращивши довговічність, але «Юпітеру» все одно не пощастило: світова мотопромисловість швидко переходила на чотиритактні двигуни, а радянський завод через економічну кризу кінця 1980-х не зміг провести модернізацію.
Технічні характеристики:
⭐️ Потужність — 18–28 к.с.
⭐️ Максимальна швидкість — 110–125 км/год
⭐️ Витрата пального — 4–6,2 л/100 км
Де вони тепер
Сьогодні «Планети» та «Юпітери» ранніх серій у первісному стані — справжня рідкість. Їх важко знайти, а якщо пощастить, то за ідеальний екземпляр просять від 200 тисяч рублів і вище. Мотоцикли пізніх серій ще можна придбати у доброму стані приблизно від 25 тисяч, але для щоденного використання вони вже малопридатні — надто застарілі.
Зараз такі байки купують переважно ентузіасти або колекціонери, які бачать у них потенційні інвестиції. Адже з часом цінність добре збережених радянських «Іжів» тільки зростає — вони залишаються не просто технікою, а частиною історії цілої епохи.
