Навіщо на ГАЗ-53 був потрібен подвійний вичав зчеплення

Існує думка, що той, хто вчився керувати автомобілем у роки Радянського Союзу, зможе освоїти управління будь-яким транспортом, незалежно від наявних категорій. І справді, якщо задуматися і порівняти здачу іспитів на сучасних авто, то це просто рай у порівнянні з минулим століттям.

Мабуть, так і повинно бути, адже прогрес не стоїть на місці, а людство прагне до комфорту. Але ті, кому пощастило вчитися та їздити на радянських автомобілях, ніколи не забудуть цей досвід. Особливо керування вантажівками, створеними у 50-60-х роках, викликало масу емоцій та труднощів під час експлуатації. Сьогодні ми поговоримо про особливості водіння деяких радянських вантажівок, а саме – навіщо був потрібен подвійний вичав зчеплення при рушанні з місця та наборі швидкості.

Зараз багато хто, читаючи цю статтю, може запитати: що таке подвійний вичав зчеплення, як і навіщо це взагалі потрібно? Давайте розбиратися поступово. Однією з вантажівок, де застосовувався такий принцип перемикання передач, був ГАЗ-53. Цей автомобіль випускався Горьківським заводом із 1961 року.

Він мав механічну коробку передач, керування якою здійснювалося важелем у підлозі. Ті, хто знайомий із роботою трансмісії, знають про синхронізатори – це механізм, без якого не обходиться жоден сучасний автомобіль. Призначення цього механізму – синхронізувати або зрівнювати швидкість обертання валу та шестерень для плавного включення передачі. У тому випадку, якщо синхронізатор відсутній, застосовується принцип подвійного вичаву зчеплення, який працює за такою схемою.