Ще до покупки ми з одним знайомим довго сперечалися про те, що краще обрати – «німця» з пробігом чи нову Ладу. Кожен залишився при своїй думці. Я твердо вірив, що найкраще авто – це нове, а він вважав, що немає нічого надійнішого за старий добрий Mercedes. Ба більше, він усіма силами намагався відмовити мене від купівлі «вітчизняного автохламу», як він його називав.
Його мрією був Mercedes у кузові W124. Він довго захоплювався цією машиною, вважаючи її ідеалом німецького автопрому свого часу. Скільки ж історій він мені розповів про те, наскільки цей автомобіль надійний і «невбивний»! І його мрія нарешті здійснилася, коли він знайшов те, що шукав – E220 1993 року випуску.
Я з повагою ставлюся до марки Mercedes-Benz і визнаю, що навіть зараз вони випускають одні з найкращих автомобілів у світі. І безперечно, надійності W124 могли б позаздрити багато машин. Проте не варто забувати, що на момент нашої покупки цей «німця» вже мав 18 років. Я неодноразово наголошував, що навіть такий легендарний автомобіль рано чи пізно почне здавати позиції. Але мій товариш свято вірив у його «нескоренність».
Сьогодні я вже не їжджу на тій Калині, але вона залишилася у моїх батьків і продовжує служити. А мій знайомий і досі керує 30-річним Mercedes, хоч і з певними нюансами. Ось моя історія про 13 років володіння Ладою та те, що сталося з його «невмирущим» W124.
Кузов – основна проблема старого авто
Кузов – це найдорожчий елемент будь-якої машини. Моя Лада не ідеальна щодо корозійної стійкості, але основні силові елементи – днище та пороги – досі живі. Є деякі проблеми по арках і низах дверей, але наскрізної корозії поки що немає.
А ось його «німця» вже двічі варили через те, що метал сильно зносився. Підготовка до фарбування, пошук деталей у більш-менш пристойному стані та сам процес ремонту забирають і час, і гроші. І все одно цього вистачає максимум на 5-7 років, після чого доводиться повторювати процедуру.
Купити оригінальні кузовні запчастини для 30-річного Mercedes – це майже нереальне завдання. А китайські репліки – це лотерея. Для Лади ж усе набагато простіше. Навіть якщо навісні елементи проржавіють, можна купити нові, і вони точно прослужать ще десяток років.
Технічний стан – хто кого пережив?
За 13 років Калина проїхала 170 тисяч км, і жоден основний агрегат не вимагав ремонту. Двигун працює справно, коробка передач теж, лише колись з’явилися проблеми з синхронізатором, але після додавання присадки шум зник. Генератор, стартер і рульова рейка – ще рідні.
А ось «міцний німець» після покупки одразу почав «їсти» масло. Ремонт обійшовся в пристойну суму, але ненадовго – через 2,5 роки мотор довелося міняти. Контрактний двигун обійшовся дорого, і знову ж таки, гарантії його ресурсу ніхто не давав. Пробіг нової «серцевини» – 40 тисяч км, і знову проблема з масложором. Тепер товариш знову стоїть перед вибором: ремонт чи ще одна заміна двигуна?
Коробка передач поки тримається, але невідомо, скільки ще вона витримає. А знайти адекватний «автомат» для старих Mercedes – ще той квест.
Підсумки: хто виграв у цій суперечці?
За 13 років знайомий вклав у ремонти свого «еталону надійності» стільки грошей, що міг би купити ще два таких же Mercedes. А можна було просто взяти Ладу та не мучитися всі ці роки.
Моя Калина рідко створювала проблеми. Найбільші витрати – це заміна зчеплення та радіатора. Решта – дрібниці на кшталт моторчика пічки чи котушки запалювання. А знайомий, який так завзято відмовляв мене від Лади, тепер сам визнає: саме він, а не я, «влип по повній програмі», вирішивши випробувати всі «чарівні» сторони старого німця.
