Мотоцикли були й залишаються популярними не лише в нашій країні, а й у всьому світі — для прихильників цього виду транспорту це давно не новина. На наші терени вони також прийшли з-за кордону: перші важкі мотоцикли з’явилися лише після 1947 року. Після цього мотоциклетне виробництво почало стрімко розвиватися, і вже у 70–80-х роках країна могла похвалитися досить солідним мотопарком, у якому були представлені моделі різних класів. Найбільш цінувалися мотоцикли з боковою коляскою — у ті часи вони фактично виконували роль автомобіля. Лише через десятиліття мотоцикли поступово відійшли на другий план, а машина стала доступнішою та пріоритетнішою для більшості людей.
Будь-яка техніка — від побутової до транспортної — працює завдяки двигуну. Зрозуміло, що мотори всюди різні, але сьогодні спробуємо розібратися, який двигун двох радянських важких мотоциклів був кращим і надійнішим: у «Дніпра» чи в «Урала». Обидві моделі мали цілу лінійку модифікацій: у «Дніпра» налічувалося вісім моделей, тоді як у «Урала» — шість.
Почнемо з двигуна «Дніпра». У всіх його версіях робочий об’єм коливався від 650 до 750 кубічних сантиметрів. Це був чотиритактний двоциліндровий мотор, який працював на бензині та споживав у середньому близько 9 літрів пального на 100 кілометрів шляху. Потужність двигуна також залежала від конкретної моделі — від 26 до 36 кінських сил. До капітального ремонту такий мотор зазвичай проходив приблизно 25–30 тисяч кілометрів. Слабким місцем вважалося запалювання: через нього двигун нерідко працював із перебоями.
Що ж стосується мотоциклів марки «Урал», то на них встановлювався аналогічний за конструкцією агрегат — двоциліндровий, чотиритактний двигун. Середня витрата пального у нього була дещо меншою й становила близько 8 літрів на 100 кілометрів. Робочий об’єм у всіх моделей «Урала» дорівнював 650 кубічним сантиметрам, а показники потужності практично повторювали «Дніпро» — від 26 до 36 кінських сил. Ресурс до капітального ремонту був трохи нижчим і зазвичай складав 20–25 тисяч кілометрів. До слабких місць цього двигуна часто відносили головки циліндрів, які мали схильність до перегріву, а також карбюратор, що нерідко «викидав» частину пального, замість того щоб ефективно його використовувати.
Сьогодні обидві марки мотоциклів ще можна зустріти у приватному користуванні, найчастіше — у сільській місцевості. Однозначно сказати, який двигун був кращим чи гіршим, доволі складно: і «Дніпро», і «Урал» мали власні недоліки, що так чи інакше впливали на зручність та надійність експлуатації.
Якщо вам відомі додаткові плюси або мінуси двигунів цих двох мотоциклів, поділіться своїми спостереженнями в коментарях під статтею.
