Радянські вантажівки МАЗ 500-ї серії за характерну округлу форму кабіни та блакитне забарвлення у водійському середовищі отримали прізвисько «глобус». Для 60-х років ці безкапотні машини з просторою кабіною вважалися доволі прогресивними та новаторськими. Вони вигідно вирізнялися серед конкурентів ще й тим, що з заводу комплектувалися кабіною зі спальним відсіком. Проте далеко не кожен водій розумів, для чого на боковій частині кабіни, позаду пасажирських дверей, була зроблена дивна штампована решітка.
Якщо замислитися логічно, радіатор охолодження на МАЗі розташований спереду, відповідно й основна решітка радіатора знаходиться між бампером і лобовим склом. Крім того, всередині кабіни під передньою панеллю по центру встановлений обігрівач. У зв’язку з цим виникає цілком резонне запитання: навіщо тоді потрібна ця бокова решітка, якщо вона не має очевидного функціонального призначення?
Варто також звернути увагу на одну деталь. На вантажівках МАЗ 500-ї серії ці прорізи у вигляді решітки були лише з одного боку кабіни — за задніми пасажирськими дверима. З боку водія, під боковим вікном спальника, панель була абсолютно гладкою, без будь-яких декоративних або технічних елементів.
Окремо слід пояснити, що зсередини кабіни, через спальне місце, доступу до цієї решітки немає зовсім. Це означає, що вона не має жодного стосунку до вентиляції салону. Для провітрювання в кабіні передбачені люки на даху та кватирки у дверях, а бокова решітка до цієї системи жодним чином не залучена.
Настає момент розставити всі крапки над «і». Достатньо відкинути кабіну та подивитися, куди ж насправді ведуть ці штамповані прорізи. І тут відкривається доволі несподівана картина: решітка нікуди не веде. З внутрішнього боку добре видно, що вона розташована між спальником і підкрилком колісної арки. Якби до неї було під’єднано бодай щось — шланг, канал або повітропровід, — відкидання кабіни стало б просто неможливим.
Тож виходить, що в СРСР цілком свідомо штампували елементи, які не виконували жодної практичної функції й існували самі по собі. Саме так воно і є. Якщо поглянути на кабіни МАЗів наступного покоління, то жодних бокових «фальш-решіток» там уже немає. Вони просто зникли, так само як і округлі форми кабіни та бічні вікна спальника, бо виявилися непотрібними.
Втім, якщо здається, що радянські інженери обмежилися такими декоративними рішеннями лише на МАЗі, то це не зовсім так. Варто згадати, наприклад, кабіну радянського КамАЗа 70-х років. Окрім основної решітки радіатора, на верхній панелі з боку пасажира там була ще одна невелика штампована решітка. Здавалося б, логічно припустити, що під нею прихований якийсь радіатор або, можливо, салонний фільтр.
Та архівні кадри зі складального конвеєра КамАЗа швидко руйнують ці здогадки. На відео добре видно кабіну з відкритою верхньою облицювальною панеллю, на якій присутня ця сама решітка. І знову ж таки — вона нікуди не веде й ні з чим не з’єднана. Повна відсутність функціоналу, як і у випадку з МАЗом.
З усього цього напрошується простий висновок: радянські дизайнери й конструктори часто додавали штамповані решітки в кузовні панелі виключно з міркувань зовнішнього вигляду або стилю. Вони не мали практичного призначення, не підключалися до жодних систем, і при цьому ні в кого не виникало зайвих запитань, навіщо це взагалі потрібно. У ті часи вміння не ставити зайвих питань вважалося чи не найважливішим мистецтвом.
А що ж сталося з КамАЗом після оновлення кабіни? Все цілком логічно: від цієї решітки на передній панелі під лобовим склом вирішили відмовитися. Адже вона, як і раніше, нікуди не вела і жодної користі не приносила.
