У часи СРСР дефіциту мототехніки точно не відчувалося — її випускали багато, різної й на будь-який смак. Особливо популярними серед підлітків і молоді були легкі мотоцикли та мопеди, які стали справжнім символом свободи пересування.
Порівняно з повноцінними мотоциклами мопед коштував значно дешевше, а зберігати його можна було практично будь-де — у дворі, під навісом або в господарській прибудові. Міські жителі часто знаходили ще більш винахідливі рішення: спускали техніку в тісні підвали або навіть закочували її просто в квартиру.
Для керування мопедом посвідчення водія не вимагалося, що робило його особливо привабливим. І для селян, і для городян, у яких поруч були дачі чи присадибні ділянки, мопед ставав незамінним видом транспорту на кожен день.
Серед усього, що створили радянські конструктори, можна виокремити п’ять моделей мопедів, які здобули настільки широку популярність, що й сьогодні люди згадують їх із теплою ностальгією.
«Верховина»
Із 1970 року Львівський завод розпочав серійний випуск першої моделі мопеда під назвою «Верховина». На нього встановили двигун Ш-51, запозичений у ковровських розробок, які, своєю чергою, мали коріння у моторах Jawa. Завдяки цьому «Верховина» впевнено тримала швидкість близько 50 км/год на шосе.
Сидіння водія було розраховане на одного дорослого, а під ним містився невеликий відсік для інструментів. Проте підлітки нерідко їздили удвох або навіть утрьох, використовуючи маленький багажник у задній частині рами. Після кількох модернізацій з’явилася версія «Верховина-6», яка за своїми характеристиками вважалася найшвидшим радянським мопедом. У 1981 році виробництво серії «Верховина-7» припинили, але залишки ще довго продавалися в магазинах. Попри подальший перехід заводу на інші лінійки, саме «Верховина» тривалий час залишалася еталоном серед радянських мопедів.
«Карпати»
Ще однією розробкою Львівського мотозаводу стала модель «Карпати», яка прийшла на зміну легендарній «Верховині». У свій час вона також стала мрією багатьох радянських підлітків. Мопед оснащувався двигуном V-501, а тип перемикання передач залежав від модифікації.
На одних версіях передачі перемикалися ножним важелем, як на мотоциклах, на інших — ручкою на кермі. Допоміжних велосипедних педалей модель не мала, що ще більше зближувало її з легкими мотоциклами. Максимальна швидкість «Карпат» становила близько 40 км/год — менше, ніж у «Верховини», зате за зовнішнім виглядом і дизайном мопед виглядав солідніше. Форма бензобака та заднього ліхтаря залишалася практично незмінною аж до завершення виробництва у 1997 році.
«Рига»
Починаючи з 1960 року Ризький мопедний завод, використовуючи напрацювання чеської компанії Jawa, розпочав випуск мопеда під назвою «Рига». За рівнем комфорту та дизайну ця модель вважалася однією з найпривабливіших у своєму класі.
Пружинна підвіска добре згладжувала нерівності дороги, а глибокі крила надійно захищали ноги водія в негоду. Зовні мопед нагадував мотовелосипед, але технічні характеристики чітко свідчили: це повноцінний і якісний мопед. Після появи «Риги-3» та наступних модифікацій якість складання суттєво зросла. Двигун Д-8 об’ємом 45 куб. см і потужністю 1,3 к. с. дозволяв розганятися до 45 км/год, а вдосконалене запалювання та хороший головний світильник стали вдалим доповненням.
Окрім класичних мопедів, завод випускав і міні-мокік «Рига-26/30». Ця модель поєднувала риси скутера й мопеда, а компактні розміри робили її зручною для тих, хто не мав спеціального місця для зберігання мототехніки. Міні-мокік вагою близько 150 кг у зібраному вигляді легко вміщувався в багажнику легкового автомобіля, що значно спрощувало транспортування.
«Стелла»
На початку 1990-х років, за кілька років до розпаду країни, радянські та чеські підприємства об’єднали зусилля для випуску міні-мопеда під маркою «Стелла». Виробництво велося як у Чехії на заводі ZVL-Kolarovo, так і в Прибалтиці — на Ризькому заводі «Червона Зірка».
Чеські версії комплектувалися модернізованими двигунами Jawa, тоді як прибалтійські отримували мотор V-501. За зовнішнім виглядом «Стелла» нагадувала мініатюрний спортивний мотоцикл і, попри скромні габарити, виглядала стильно та сучасно. Максимальна швидкість у 45 км/год і вдала конструкція рами та підвіски дозволяли використовувати її для поїздок і активного відпочинку. За відгуками власників, саме чеська збірка вважалася більш надійною, а двигуни Jawa — витривалішими й менш вибагливими.
«Дельта»
У 1986 році Ризький завод розпочав серійний випуск мопедів серії «Дельта», створених на базі моделей «Рига». Двигун V-50/501 потужністю 1,78 к. с. забезпечував швидкість до 45 км/год при спорядженій масі всього близько 60 кг.
Піднятий задній щиток надавав мопеду спортивного вигляду, а за прохідністю на складних ділянках бездоріжжя «Дельта» вважалася однією з найкращих у СРСР. Кілька модернізацій призвели до появи версій, орієнтованих на спорт і туризм. Окремо випускалася серія «Дельта-люкс», яка відрізнялася насамперед елементами зовнішнього оформлення та дизайну.
