У минулому столітті промисловість країни переживала справжній підйом, завдяки чому держава повністю забезпечувалася власною технікою. Так, ми дещо поступалися закордонним конкурентам у новітніх розробках, проте практично ні в чому не мали потреби. Особливо яскраво це проявлялося у виробництві мотоциклів — вибір був настільки великий, що про дефіцит ніхто й не чув. Для сільських мешканців мотоцикл став найпопулярнішим і найбільш доступним видом транспорту. Багато хто й досі з теплотою згадує своїх двоколісних помічників.
У селі мотоцикли любили щиро й доглядали за ними з душею. Господарі прикрашали своїх «залізних коней» усілякими дрібницями, придумували цікаві способи тюнінгу, й навіть старенький «Восход» часто виглядав не гірше, ніж новенький «ІЖ». Кожен байкер знав звук свого двигуна до найменшого відтінку — цей звук був особливим, майже індивідуальним. Достатньо було почути мотор здалеку, щоб одразу визначити, яка саме модель мотоцикла наближається. І, мабуть, ніхто не стане заперечувати, що найшанованішим мотоциклом того часу була легендарна «Ява».
Її постачали з Чехословаччини протягом багатьох років, і хоча моделей існувало кілька, кожна з них викликала щирий інтерес. Звук працюючого двигуна «Яви» неможливо було сплутати ні з чим — він мав у собі якусь особливу мелодію, яку й досі пам’ятають любителі мотоциклів. Можна сперечатися, який мотор звучав найкраще, але більшість тих, хто жив у СРСР і захоплювався мотоциклами, скаже одностайно: «Найприємніше звучала саме Ява».
Якщо ви маєте іншу думку або хочете поділитися власними спогадами про улюблений мотоцикл минулих років — обов’язково напишіть про це у коментарях. Можливо, саме ваша історія нагадає іншим про ті часи, коли запах бензину і гуркіт двигуна асоціювалися з відчуттям свободи.
