У сьогоднішньому матеріалі хочу розповісти про маловідомий, але надзвичайно цікавий автомобіль ЗАЗ-966 «Запорожець», створений ще у 1968 році. Незважаючи на перспективну конструкцію, у серію він так і не потрапив, залишившись лише експериментальним зразком, який випередив свій час.
Останнім часом я писав про моделі заводу «АвтоВАЗ», але цікаві експерименти були й в інших радянських виробників. Одним із таких прикладів став унікальний ЗАЗ-966 з переднім приводом і двигуном, розташованим спереду — справжня інженерна сенсація для свого часу.
Як народився передньопривідний «Запорожець»
Хоча базовий автомобіль було зібрано на Запорізькому автомобільному заводі (ЗАЗ), подальшу модернізацію здійснювали фахівці Наукового автомоторного інституту (НАМІ) у Москві. Наприкінці 60-х із Запоріжжя в НАМІ відправили два серійні ЗАЗ-966, які після доопрацювань отримали індекси НАМІ-0137 і НАМІ-0137А.
Машини мали схожу конструкцію, однак головна різниця полягала в типі двигуна. Перша версія мала силовий агрегат з повітряним охолодженням, друга — з рідинним. Обидві модифікації були готові до випробувань у 1968 році і показали себе напрочуд добре.
Головні технічні зміни
Інженери НАМІ фактично створили нову машину. Найважливішим оновленням стало переміщення двигуна спереду. Зберегли той самий мотор МеМЗ-968, відомий серед водіїв під прізвиськом «сороківка» — за його потужність у 40 кінських сил.
У стандартного ЗАЗ-966 цей двигун був з повітряним охолодженням, тому в задніх крилах передбачалися повітрозабірники, через які автомобіль прозвали «вухатим». Але в новому варіанті двигун розташували попереду, а на передній панелі з’явився виріз із радіаторною решіткою.
Версія НАМІ-0137 отримала вдосконалений двигун з рідинним охолодженням, який мав власне позначення — 968-Е1. Робочий об’єм зменшили до одного літра, проте потужність залишилася тією ж. У розробці брали участь інженери заводу МеМЗ.
Коробку передач створили як окремий агрегат, який встановлювався послідовно з двигуном.
Нове компонування і передній привід
Після перенесення двигуна вперед багажник перемістили назад. У ньому передбачили нішу для запасного колеса, а загальний об’єм збільшився до 360 літрів. Щоб розмістити мотор спереду, інженери НАМІ фактично відрізали передню частину кузова серійного «Запорожця» і створили новий передній модуль.
Найцікавіше, що автомобілі НАМІ-0137 та НАМІ-0137А отримали передній привід — рішення, яке на той момент у СРСР здавалося революційним. Також саме на цих машинах уперше застосували підвіску типу «МакФерсон».
Мало хто знає, що роботи над переднім приводом у НАМІ почалися ще у 1966–1967 роках, хоча перший серійний передньопривідний легковик у СРСР з’явився лише у 1980-х. Тоді ж почалися експерименти зі створення автоматичної коробки передач для легкових авто.
Потенціал, який так і не реалізували
Виходить, що в СРСР уже тоді розробляли власну «автоматику», але традиційно щось пішло не за планом. І тепер українські та російські автомобілі оснащуються переважно китайськими трансмісіями.
Окрім цього, «тридцять сьомі» моделі отримали передні дискові гальма і колеса, запозичені від італійського FIAT-124 — очевидно, у перспективі планувалося їх використання на майбутньому ВАЗ-2101 «Жигулі».
Зовні автомобілі змінилися помітно: спереду з’явилася радіаторна решітка, прямокутні фари (ймовірно, від «Москвича-412»), а бічні повітрозабірники ліквідували, бо вони більше не були потрібні.
Інтер’єр і підсумки експерименту
Фахівці НАМІ попрацювали й над салоном. Приборну панель повністю оновили, важіль перемикання передач перемістили на кермову колонку, а заднє сидіння відсунули далі назад, щоб збільшити простір для ніг пасажирів.
Обидві експериментальні моделі — НАМІ-0137 та НАМІ-0137А — показали хороші результати на випробуваннях. Але на Запорізькому автозаводі їхні напрацювання так і не використали. Приблизно в той самий час ЗАЗ почав працювати над власним проектом передньопривідного автомобіля іншої конструкції.
Розробка тривала довго, із безліччю технічних труднощів, і лише 18 листопада 1987 року на конвеєр нарешті став ЗАЗ-1102 «Таврія» — спадкоємець усіх тих ранніх експериментів, серед яких і легендарний «Запорожець НАМІ-0137», що випередив свою епоху майже на два десятиліття.
