На перший погляд ГАЗ-52 і ГАЗ-53 виглядають майже однаково. Особливо якщо обидва перефарбовані та доглянуті. Проте варто придивитися уважніше — і одразу видно: це дві різні машини, створені для різних завдань, із власними технічними особливостями.
ГАЗ-53 почали випускати ще у 1961 році на Горьківському автомобільному заводі. Через три роки, у 1964-му, на конвеєр став його «молодший брат» — ГАЗ-52. Обидва вантажівки мали схожу конструкцію, проте різне призначення. ГАЗ-52 створювали спеціально для сільської місцевості та міських перевезень. Він став незамінним у колгоспах і радгоспах — возив зерно, молоко, корм, добрива.
Його стихія — короткі маршрути, розбиті дороги й простота в обслуговуванні. Такі автомобілі активно використовували комунальні служби. На базі ГАЗ-52 випускали сміттєвози, поливальні машини, пересувні майстерні, хлібні фургони та автолавки.
А ось ГАЗ-53 — це зовсім інший рівень. Потужний середньотонажний універсал, який міг перевозити до 4 тонн вантажу будь-якими дорогами. Його масовість у СРСР була вражаючою — за універсальність і витривалість ГАЗ-53 цінували в усіх галузях: у промисловості, на будівництвах і в сільському господарстві.
На шасі «п’ятдесят третього» створювали самоскиди, зерновози, паливозаправники, пожежні авто, цистерни, автокрани, лабораторії на колесах. Його відрізняли потужність, надійність і «живучість» у складних умовах. Каміння, пісок, паливо, вода чи будматеріали — усе це його щоденна робота.
Кузов і зовнішні відмінності
Кабіни обох моделей були уніфікованими, але дрібні деталі відрізнялися. Найпомітніше — облицювання радіатора. З 1964 по 1984 рік встановлювали перший варіант решітки, а після 1984-го — оновлену версію.
Побутує думка, що другу облицювання не ставили на ГАЗ-52. Це неправда — такі екземпляри існували, хоча й рідко траплялися. На ГАЗ-53 решітка радіатора зазвичай білого кольору (крім машин військового забарвлення), а у ГАЗ-52 її фарбували в колір кабіни. Характерну «усмішку» на решітці обох моделей завжди фарбували в тон кузова.
Радіатори теж різнилися за розміром. У ГАЗ-52 він менший, тому на решітці видно чотири незаповнені прорізи, а у ГАЗ-53 лише дві.
До 1986 року на обидва вантажівки встановлювали однолампові підфарники ПФ-101. Після цього ГАЗ-53 отримав нові двосекційні ПФ-130 з функцією аварійки. На ГАЗ-52 такі фари з заводу ніколи не ставили — він до кінця випуску мав старі ПФ-101.
У 1973 році ГАЗ-53 удостоївся Знаку якості — металевої емблеми на решітці радіатора. ГАЗ-52 мав лише отвори для неї, але без самого знака. Механіки жартома називали їх «дірками від ордена». Після 1982 року і знак, і отвори прибрали.
Ще одна помітна деталь — глушник. У ГАЗ-52 він розташований праворуч, а в ГАЗ-53 — зліва. Хоча траплялися випадки, коли власники самостійно змінювали розташування вихлопу.
Технічні відмінності
ГАЗ-52 розрахований на вантажопідйомність 2,5 тонни, а ГАЗ-53 — на 4 тонни. Для збільшення навантаження конструкцію «п’ятдесят третього» посилили: встановили жорсткішу підвіску, міцнішу раму, потужні колісні диски та більші шини. ГАЗ-52 оснащувався покришками 8,25-20 (успадкованими від ГАЗ-51), тоді як ГАЗ-53 мав ширші 9,00-20.
Задні ліхтарі теж змінювалися з часом. До 1986 року ставили моделі ФП-101, а пізніше — нові ФП-130, що залишались до 1992-го. ГАЗ-52 випускався лише зі старою оптикою до завершення виробництва.
Двигуни та коробка передач
Ось де різниця найсуттєвіша. ГАЗ-52 мав рядний шестициліндровий двигун від ГАЗ-51, але з модернізованою головкою блока. Підвищення ступеня стискання з 6,2 до 6,7 дало 75 кінських сил.
ГАЗ-53 отримав зовсім інший мотор — V-подібну «вісімку» ЗМЗ-53 об’ємом 4,25 л і потужністю 115 к.с. Різниця у тязі колосальна: саме тому ГАЗ-53 став основною «робочою конячкою» радянських господарств і будівництв.
Трансмісії в машин також різнилися: коробки передач і задні мости мали свої передаточні числа, розраховані під конкретні двигуни. Навіть салони дещо відрізнялися.
У ранніх ГАЗ-53 (до 1973 року) на панелі приладів стояв годинник, пізніше його замінила звичайна заглушка. У ГАЗ-52 годинників не було ніколи.
Виробництво і спадщина
ГАЗ-52 випустили трохи більше мільйона екземплярів, тоді як ГАЗ-53 разом із модифікаціями перевищив позначку у 4 мільйони. Така різниця пояснюється більшою універсальністю та вантажопідйомністю «п’ятдесят третього».
Обидві моделі експортувалися далеко за межі СРСР — у країни Східної Європи, на Кубу, в Африку. У Болгарії, на Шуменському заводі, «Газони» збирали з радянських машинокомплектів з 1967 по 1991 рік.
Після розпаду Союзу обидва вантажівки стали рідкістю. ГАЗ-52 майже зник з доріг, тоді як ГАЗ-53 досі можна зустріти на фермах, у комунальних господарствах і дорожніх службах.
Підсумок
Дві, здавалося б, однакові машини насправді мають різну сутність. ГАЗ-52 — простий і витривалий «селянин», створений для коротких маршрутів і невеликих вантажів. ГАЗ-53 — потужний універсальний трудівник, який справляється з будь-якими завданнями. Обидва гідно заслужили звання легенд радянського автопрому.
