Багато хто пам’ятає, що в радянському автобусі ПАЗ-672 були заокруглені віконця на даху, які плавно переходили з бокових стінок у саму покрівлю. Це створювало ефект панорамного скління, що вирізняло ПАЗ серед інших автобусів свого часу. Цікаво, що інші моделі радянських автобусів подібних вікон не мали, і саме тому ПАЗ заслужено вважався унікальним у своєму класі.
Втім, подібне скління вперше з’явилося ще на попередній моделі ПАЗ-652, а вже згодом перейшло у спадок на більш пізню модель 672. Дехто вважав, що ці вікна потрібні були для того, аби пасажири могли дивитися вгору — мовляв, у СРСР зверху відбувалося багато цікавого. Водночас на капотному автобусі-конкуренті КАвЗ, попри схожий силует, дахових вікон не було взагалі.
Щоб сонце не дошкуляло пасажирам, вікна оснащували гнутим тонованим склом — зазвичай це була синя плівка. Скло було загартоване, а плівка затримувала уламки у разі пошкодження.
Інколи замість скла використовували тоноване оргскло, адже воно було безпечнішим.
Втім, не лише ПАЗ міг похизуватися даховими вікнами. Серед моделей ЛАЗ-695 також були туристичні модифікації з аналогічним панорамним склінням. Їх використовували для обслуговування туристичних маршрутів — пасажири могли милуватися краєвидами крізь дахові вікна.
Усередині такий автобус нагадував радше акваріум або ж теплицю на колесах. Виробництво таких автобусів натякало: краса радянських просторів потребує ширшого кута огляду, ніж дають звичайні вікна.
Отже, в СРСР існувало принаймні дві моделі автобусів з панорамним дахом. Проте після випуску оновленої версії ЛАЗ-695 від ідеї дахових вікон відмовилися. Можливо, профільні чиновники вирішили, що громадянам СРСР не варто надто задирати голови і розглядати небеса. Дивитися слід убік — через традиційні бокові вікна.
Якщо ж глибше зануритися в історію появи вікон у даху автобусів, то з’ясується, що ця ідея зовсім не була оригінально радянською. Її запозичили з-за кордону. Керівництво СРСР не хотіло відставати від країн, де такі рішення вже впроваджувалися. Було вивчено досвід чехословацької Škoda та угорського Ikarus. У цих дружніх державах подібні туристичні автобуси з даховим склінням вже курсували.
Причому серед них були як повнорозмірні автобуси, так і мінібуси — фактично маршрутні таксі з панорамними дахами. Надивившись на все це, радянські інженери вирішили втілити подібне й у себе. Ідеально для цього підійшли моделі ЛАЗ і ПАЗ.
Однак щойно мода на вікна у даху зникла за кордоном, у СРСР також припинили розмови про доцільність таких рішень. Наступні покоління автобусів ПАЗ вже не мали жодного натяку на панорамне скління.
Отже, вікна в даху ПАЗика з’явилися не тому, що їх вимагали пасажири чи туристи, а виключно через прагнення радянської промисловості не пасти задніх за модними закордонними тенденціями.
