У радянські часи мопед був заповітною мрією майже кожного підлітка. Навіть найпростіша та найдешевша модель, можливо, зібрана з різних запчастин, була предметом гордості. Незважаючи на заборони та невдоволення дорослих, юнаки каталися на мопедах протягом усього року. Мопеди продавалися в магазинах «Спорттовари», тому підлітки 12-15 років часто відвідували ці магазини, щоб оглянути та обговорити переваги й недоліки представлених моделей.
Моделі мопедів, популярні в СРСР:
В-902
На початку 1950-х років колектив Харківського велосипедного заводу одним із перших у СРСР розпочав створення мотовелосипедів. Розроблену модель з двигуном Д-4 передали на Львівський велосипедний завод, який у 1958 році налагодив серійний випуск В-902.
Цей мотовелосипед мав посилену велосипедну раму з встановленим двигуном внутрішнього згоряння. Передня вилка була оснащена регульованими пружинними амортизаторами, пізніше заміненими на телескопічну вилку. На задньому колесі була встановлена приводна зірочка, а натяг ланцюга регулювався за допомогою поворотного кронштейна. Одношвидкісний двигун мав просту систему зчеплення.
Розгін здійснювався, як на звичайному велосипеді: педалями, після чого водій відпускав важіль зчеплення та вмикав швидкість. Незважаючи на простоту, мопед розвивав швидкість до 50 км/год, що було значним досягненням для того часу.
МВ-042 «Львів’янка»
Після успішного випуску В-902 Львівський велосипедний завод продовжив розробку мотовелосипедів. Хоча за документами модель МВ-042 вважалася мотовелосипедом, за технічними характеристиками це був перший радянський мопед.
Усі розробки виконувалися виключно інженерами заводу, тому модель можна сміливо назвати їхнім творінням. Підвісний двигун був запозичений із серії В-902, але рама та колеса були значно посилені.Розробники встановили маятникову підвіску ланцюга та телескопічну передню вилку, спеціально розраховану на більші механічні навантаження. Першу модель серії «Львів’янка» завод випускав з 1962 по 1963 рік, після чого мопед вирішили модернізувати.
Рига-1
Паралельно з львівськими конструкторами інженери Ризького мотозаводу займалися розробкою легких мопедів. У 1958 році була створена модель «Sprīdītis», де прибалтійці використали досвід чеських конструкторів, але вона виявилася невдалою в експлуатації.
Було прийнято рішення використовувати технічну документацію німецьких виробників. У 1960 році було випущено 11 пробних екземплярів Рига-1, оснащених чеським двошвидкісним двигуном. Після випробувань модель допустили до серійного виробництва в 1961 році, і це був один із перших мопедів СРСР з об’ємом двигуна 49,8 куб. см. У 1962 році двигун замінили на Š-50, який був більш витривалим в експлуатації.
МВ-044
На початку 1960-х років львівський колектив велосипедного заводу модернізував попередню модель мопеда, встановивши на ньому двигун потужністю 2 к. с. Загалом, конструкція залишилася схожою, лише зовнішній вигляд зазнав деяких змін.
Модель виявилася надзвичайно «живучою», що відзначили власники. Простий ремонт дозволяв експлуатувати мопед практично цілий рік, при цьому багато запчастин підходили від звичайних велосипедів, які випускав той самий львівський завод.
Рига-5
Мопед, випущений заводом «Саркана Звайгзне», не нагадував витончену модель ризького мотозаводу. Єдиним, але дуже цінним для підлітків плюсом була простота управління та ремонт, що не вимагав особливих технічних знань.
Більш рання версія мопеда Рига-4 виглядала більш солідно, але й ціна була вищою, тому на одношвидкісний мопед, що випускався з 1966 по 1971 рік, був високий попит.
Рига-26
Прибалтійські конструктори вирішили просунутися вперед, створивши в 1984 році міні-мопед потужністю 1,8 к. с. з об’ємом двигуна 49,6 куб. см.
Щоб подолати відстань у 100 кілометрів, мопеду потрібно було всього 2 літри бензину марки А-72 або А-76. Запуск двигуна здійснювався за допомогою кік-стартера, а інженери подбали про ефективну систему електронного запалювання, яка відзначалася надійністю.
Переміщення забезпечувала багатодискова зчеплення двошвидкісного типу. Максимальна швидкість на рівному асфальтованому покритті без додаткового вантажу сягала приблизно 40 км/год, що цілком влаштовувало не лише підлітків, а й власників дач або просто поціновувачів подібної техніки.
Попри те, що вартість моделі перевищувала 200 рублів, мокики розкуповувалися майже миттєво — попит значно перевищував пропозицію.
«Верховина»
Починаючи з 1970 року, Львівський велосипедний завод розпочав виробництво нової серії мопедів під назвою «Верховина».
Верховина-3
Ця модель стала однією з перших радянських розробок, що технічно практично не поступалася закордонним аналогам. Одночасно було створено кілька модифікацій, серед яких — спортивна версія мопеда з піднятою вихлопною трубою та форсованим мотором ШК-51К.
Верховина-6 Турист
Цей мопед мав вражаючі характеристики — максимальна швидкість сягала 60 км/год, що було співставно з чеською мото- та мопедною продукцією того часу.
«Карпати-2»
Починаючи з 1981 року український виробник налагодив випуск нової лінійки мопедів під маркою «Карпати», яку у 1986 році оновили, представивши «Карпати-2».
Цей мопед стабільно розвивав швидкість у 60 км/год по шосе, що викликало захоплення не лише у підлітків, а й у старших користувачів.
Двигун Ш-62 та інші комплектуючі забезпечували щонайменше два роки стабільної експлуатації без потреби у капітальному ремонті — за умови пробігу до 18 тисяч кілометрів.
Завдяки подальшій модернізації було запущено серійне виробництво спортивних моделей і мопедів преміум-класу. Хоча цього й не вимагав ринок, та розробники створили напрочуд вдалу конструкцію, яка й досі викликає ностальгію у багатьох.
