Ціни на пальне постійно зростають, і багато автовласників замислюються над тим, як зменшити витрати на заправку. Одним із найпростіших способів знизити споживання пального є правильне налаштування тиску в шинах. Однак рекомендовані виробником значення далеко не завжди забезпечують мінімальні витрати. Спробуймо з’ясувати, як досягти кращого результату на прикладі конкретного автомобіля.
Отримати інформацію про рекомендований тиск у колесах зовсім нескладно: такі дані можна знайти як у посібнику з експлуатації, так і на спеціальній наклейці, що зазвичай розміщується у бардачку або на центральній стійці кузова з боку водія. Виробник формулює свої рекомендації, беручи до уваги цілу низку параметрів, але ці значення не завжди є найефективнішими з точки зору економії пального.
Тиск у колесах безпосередньо впливає на площу контакту покришки з дорогою, а також на рівень комфорту під час їзди. Якщо тиск знижений, зона контакту збільшується, що, у свою чергу, може призвести до підвищеного зношування боковин гуми та збільшення витрат пального. Якщо ж тиск завищити, авто стане жорсткішим на ходу, а шини будуть швидше зношуватись у центральній частині протектора.
Рекомендації автовиробників зазвичай ґрунтуються на балансі між комфортом, керованістю, довговічністю шин і паливною ефективністю. Та все ж у деяких випадках водій може трохи відхилитися від цих параметрів, щоб досягти бажаного ефекту. Наприклад, підвищивши тиск у шинах на 10–15% від рекомендованого, можна зменшити витрати пального, щоправда, ціною деякого зниження комфортності поїздки. Щоб краще зрозуміти, як це працює, звернемося до практичного експерименту.
Було здійснено поїздку довжиною 200 кілометрів в один бік і стільки ж у зворотному напрямку. Погодні умови залишалися однаковими, тож зовнішній вплив на результати був мінімальним. У першому випадку авто рухалося з тиском у колесах, що відповідав рекомендаціям виробника – 2,3 бари. На зворотному шляху тиск було збільшено до 2,5 бари, що приблизно на 10% більше. За відчуттями керованість та комфорт не змінилися, але бортовий комп’ютер зафіксував зменшення витрати пального.
Під час першої частини маршруту середнє споживання становило 6,9 літра на 100 км. На зворотному шляху цей показник знизився до 6,7 літра. Таким чином, просте підвищення тиску дало змогу зекономити близько 3% пального. Проте подальші експерименти із тиском 2,7 бари мали вже негативний ефект: хід авто став надто жорстким, а керованість погіршилась. Ба більше, зростає ризик передчасного зношення центральної частини протектора, що у довгостроковій перспективі може обернутися додатковими витратами на новий комплект шин. А це — задоволення не з дешевих. Тому перевищувати рекомендований тиск більш ніж на 10% точно не варто.
Утім, економія пального на рівні 3% навряд чи матиме серйозний вплив на загальні витрати на утримання авто, особливо якщо мова про малолітражні моделі. До того ж через підвищений знос гуми подібна «економія» може обернутися додатковими витратами. У більшості випадків доцільніше все ж дотримуватись вказівок виробника.
Як бачимо, експерименти з тиском у шинах не дають кардинальних результатів у плані економії. Тож перш ніж відхилятись від заводських рекомендацій, варто добре зважити всі «за» і «проти».
