Легкові машини з повним приводом мали надзвичайне значення, особливо в перші повоєнні роки. Повнопривідні автомобілі дозволяли не лише ефективно використовувати потужність двигуна, а й пересуватися там, де звичайна техніка безпомічно загрузала. У країні, яка щойно пережила війну і потребувала відновлення міст, подібні машини були вкрай необхідними: надійними, простими в обслуговуванні та здатними рухатися у найважчих дорожніх умовах.
Розробки таких транспортних засобів розпочалися ще до початку Другої світової війни. Попри війну, деякі з них встигли довести до серійного випуску, а після перемоги – продовжили створення моделей для мирного використання.
Нижче – п’ятірка найуспішніших повнопривідних легкових авто радянської доби.
ГАЗ 61-73
Серед довоєнних моделей саме ГАЗ 61-73 вважається найбільш вдалим проєктом легкового авто з позашляховими характеристиками. Його підготували до серійного випуску буквально за кілька місяців до початку війни. Автомобіль призначався для командирів вищого рангу Червоної Армії, тож поєднував високу прохідність із комфортабельністю салону.
Ще в 1938 році інженерне бюро Грачева отримало завдання створити машину, головною якістю якої мала стати надійність і здатність долати бездоріжжя. Двигун об’ємом 3,5 л розвивав потужність 85 к. с., а максимальна швидкість при повному завантаженні сягала 197 км/год. Завдяки кліренсу в 201 мм, повному приводу й маневреності машина могла впевнено пересуватись як шосе, так і лісовими чи польовими дорогами.
4-ступенева коробка передач, витривалий кузов і простота ремонту зробили цю модель популярною серед військових. Навіть у воєнні роки, попри складності, її випуск не припинявся. Єдиною нереалізованою серійною версією залишився пікап ГАЗ-61-415. Усі інші модифікації були виготовлені на замовлення партійної верхівки.
ГАЗ-М72
Розробка ГАЗ-М72 почалась ще в період війни, але завершили її вже після перемоги. Попередній проєкт (М-61) морально застарів, тому інженерам дали нове завдання — створити принципово новий позашляховик. В основу моделі лягли елементи ГАЗ-69 та кузов «Побєди», все інше — коробку передач, роздавальну коробку, підвіску — спроєктували з нуля.
Однією з головних інновацій стало розташування важеля перемикання передач на кермовій колонці — для того часу це було ноу-хау. Крім того, вперше встановили систему омивання лобового скла. Модель отримала 16-дюймові колеса з глибоким протектором для впевненого руху болотистими ділянками. Пізніше аналогічні рішення використали при створенні «Ниви».
Двигун об’ємом 2,5 л дозволяв підтримувати швидкість у 90 км/год. Салон був обладнаний диванами замість сидінь, мав автономний обігрівач і вентиляцію. Незважаючи на високий рівень комфорту, в серію авто так і не пішло — кілька екземплярів передали до гаражів державної верхівки, зокрема й Хрущову.
УАЗ 469
Модель УАЗ 469 із самого початку створювали для армії та сільгосппрацівників з управлінськими функціями. Через це машина мала простий дизайн і спартанський комфорт, але надзвичайну витривалість. У 1964 році перші зразки пройшли випробування в найважчих умовах.
Повний привід, двигун об’ємом 2,5 л та потужністю 75 к. с. дозволяли машині легко долати пісок, бруд та болота. Конструкція базувалась на лонжеронній рамі, посилена підвіска забезпечувала надійність у експлуатації. Автомобіль оцінили не тільки в армії та на селі — він припав до душі геологам, лісникам, медикам, які працювали у важкодоступних регіонах.
Придбати УАЗ 469 у вільному продажу було неможливо — лише після списання підприємством.
ЛуАЗ 969
Хоча ЛуАЗ 969 початково створювався для військових, згодом він став доступним для широкого кола покупців. Комфорту в машині практично не було: брезентовий дах не захищав від дощу та холоду, волога проникала в салон, а панель приладів часто була залита водою.
Проте перші партії ЛуАЗів розкупили моментально. Їхня головна перевага — унікальна прохідність. Машина могла дістатися туди, де навіть трактори застрягали. Вона мала підвищену зносостійкість, легко ремонтувалася й не боялася найгірших умов.
Інженери спроєктували авто для десантників: воно без проблем вміщувалося в літак, витримувало десантування на парашуті та було готове до подальших дій. Така машина стала справжнім проривом радянського автопрому.
ВАЗ 2121 «Нива»
ВАЗ 2121 став першою радянською моделлю, яка не базувалась на напрацюваннях компанії Fiat. Перші зразки з’явились у 1972 році, а серійне виробництво стартувало після усунення технічних недоліків через 5 років.
Надійна та проста в ремонті конструкція дозволяла обслуговувати авто навіть у польових умовах. Запчастини були дешевими, тому «Нива» швидко стала популярною серед сільських мешканців та прихильників активного відпочинку.
Прохідність і маневреність моделі вразили навіть іноземців — експорт до Європи, особливо до Німеччини, набрав обертів. Для експорту авто оснастили кращим салоном, але й радянська версія задовольняла вимоги часу. «Нива» стала символом надійного радянського позашляховика.
