Історія найпотужнішого радянського важкого мотоцикла нагадує старий жарт про «розумних і красивих». За останнє десятиліття Ірбітський мотоциклетний завод, де раніше виготовляли повнопривідні «Урали», суттєво покращив своє фінансове становище. Передусім завдяки грамотному просуванню бренду мотоциклів «Ural» на зовнішньому ринку.
Цей важкий мотоцикл із впізнаваним каплеподібним баком та широко розставленим опозитним двигуном почали активно купувати за кордоном — особливо в США та країнах Південно-Східної Азії. В Америці, де існує культ масивних байків, модель Gear Up із приводом на коляску добре прижилася та здобула певну популярність. Завод навіть уклав довготривалі контракти на виробництво Ural Gear Up.
Згодом керівництво підприємства ухвалило рішення перенести випуск цієї моделі до Казахстану. Водночас основний майданчик у самому Ірбіті припинив роботу. Переважна частина персоналу, яка не захотіла перебиратися за шістсот кілометрів, просто пішла у невизначену відпустку.
Після піврічної паузи керівники заводу та представники Мінпромторгу несподівано помітили, що на важкі «Урали» існує надзвичайно високий попит. За словами деяких аналітиків, зацікавленість у мотоциклах підвищеної прохідності на 70% перевищує показники попередніх років. Є велика ймовірність, що з січня 2025 року виробництво буде повністю відновлено.
Проте в Ірбіті планують збирати спрощені моделі з коляскою, але лише з одним заднім провідним колесом. Відновлення виробництва класичного Ural Gear Up із двома провідними колесами також не виключається. Втім, слід зазначити, що повнопривідні версії мають свої недоліки: найчастіше причина поломок криється у трансмісії на друге колесо, крім того, така конструкція спричиняє значне перевитрачання пального та підвищує ризик перекидання у складних дорожніх умовах.
Оновлені однопривідні моделі обіцяють бути на 10–12% дешевшими. Це безперечно сприятиме їхній популярності на внутрішньому ринку. Технічна частина залишиться майже без змін: як і раніше, байк оснащуватимуть чотиритактним двигуном повітряного охолодження потужністю 41 к.с. (0,749 л). Зміни конфігурації чи збільшення потужності мотора не плануються.
Двигун «Урала» має характерну опозитну будову, що забезпечує занижений центр тяжіння, проте налаштування синхронної роботи карбюраторів може стати справжнім викликом. Тому жодних революційних рішень у моторі наразі не передбачається. Проте, враховуючи досвід переобладнання повнопривідних байків на однопривідні, ймовірно, змінять передавальні числа у коробці передач та оптимізують двигун для кращої тяги на низьких обертах.
Коробку передач також планують спростити — потреба у приводі на коляску відпала. У радянські часи деякі моделі мотоциклів мали навіть додаткове обладнання у колясці з окремим приводом — для пожежників, ремонтників, насосних служб. Загалом лінійка спеціалізованої однопривідної техніки налічувала понад п’ятнадцять варіантів.
Крім того, інженери з Ірбіта вдосконалили систему кріплення коляски, змістивши її трохи вперед — ближче до переднього колеса. Це дозволило значно покращити прохідність на нерівностях, а також зробило керування на поганих дорогах стабільнішим. Вдалось майже повністю позбутися проблеми з «клевками» коляски при нахилі вбік. Якщо раніше, щоб вибратись із багнюки, доводилось завантажувати коляску, то тепер, навпаки, з неї знімають вагу, а навантажують заднє колесо мотоцикла.
Ще одне технічне оновлення — зменшення діаметра коліс із R19 до R18. Зменшення кліренсу виявилося незначним — лише 3–5 мм, проте це позитивно вплинуло на тягові характеристики. Під час розробки Gear Up інженери довго експериментували з розподілом крутного моменту, прагнучи забезпечити максимальне зчеплення із ґрунтом без пробуксовки. Тепер уся потужність іде на одне колесо, тому прохідність зменшилася, проте керованість та динаміка руху на трасі помітно зросли.
