Сказати, що «Москвич 2125», точніше – «ІЖ-2125», у СРСР палко любили, плекали та берегли — навряд чи можливо. Швидше, це був своєрідний «домашній трудівник» на всі випадки життя. Автомобіль особливо не жаліли, але й не перевантажували понад міру.
Коли ІЖ-2125 з’явився на дорогах, по країні вже їздили М-412, перші зразки АЗЛК-2140 та, звісно, «Жигулі». На їхньому фоні «2125-й» виглядав дещо незвично, проте за статусом поступався «Жигулям». Не буде великою таємницею, що ВАЗів тоді катастрофічно не вистачало. Гроші були — машин не було. А «Жигулі» були мрією для кожного автолюбителя Радянського Союзу.
Але цікаво інше: «Москвичі» М-412 та АЗЛК-2140 періодично з’являлися на базах. І от тоді починалося найцікавіше. Майже всі досвідчені водії відмовлялися від «Москвичів», ну хіба за рідкісним винятком. Більшість терпляче чекала можливості дочекатися хоч би ІЖ-2125.
Рівень ІЖа був лише трохи нижчим за ВАЗ. Але «Жигулі» — це міський транспорт, а от ІЖ-2125 — універсальний автомобіль, та ще й значно надійніший, витриваліший і практичніший. Порівнювати з «2140» взагалі не було сенсу — якість іжевських авто була на голову вища за московські.
Історія створення ІЖ-2125 — це цілий ланцюг випадковостей і запозичень. У першу чергу, у французького Citroen GS. Важко сьогодні точно сказати, кому першому прийшла ідея зробити кузов «напівуніверсальним» або майже хетчбеком. Спершу ідея не подобалась нікому. Вигляд кузова з нахиленою задніми дверима був цілком сучасним. Але жодних інших переваг не спостерігалося. Конструктори довго ламали голови, як пояснити керівництву потребу саме в такій формі. Зробити повноцінний універсал на ІЖі не дозволялося — ця тема повністю належала АЗЛК. Робити ж звичайний седан також не було сенсу — М-412 і так вистачало на дорогах.
Потрібно було зберегти основну конструкцію, аби не переробляти оснащення та штампи. Водночас країні конче потрібен був автомобіль з кузовом типу універсал, посиленою задньою підвіскою та максимально великим багажником. В результаті задні двері зробили нахиленими, кузов став трохи легшим за московські універсали, плюс поставили двигун з покращеною тягою на 2–3 передачах і добре доопрацьовану КПП. До речі, коробку передач вже в середині 80-х активно замовляли як запчастину. Казали, що іжевська КПП ідеально підходила до дефорсованого двигуна на АЗЛК-2140. Для власника «2140» це був єдиний шанс уникнути проблем із трансмісією та покращити динаміку.
Начальству пояснили все поліпшенням аеродинаміки та зменшенням витрати металу. Для переконливості показали кілька фото німецьких та французьких прототипів. У підсумку ІЖ отримав назву «Комбі» — логічно, як проміжний варіант між седаном та універсалом, — і був відправлений на випробування.
Чому — невідомо, але на ІЖ-2125 поставили УЗАМ-412 зі зниженою потужністю та моментом. Офіційно мотор видавав 69 к.с. і 103 Н·м. Частково рятувала 4-ступенева коробка передач. Особливо допомагали знижені друга та третя передачі, тоді як четверта була вища, ніж у М-412. У результаті ІЖ-2125 упевнено йшов по мокрому піску, легко вибирався з колії. Машина, яку спершу планували як універсальну для міста і села, врешті «дотисли» й перевели в розряд перспективного транспорту для селищ міського типу та передмість.
Що вийшло в підсумку
Конструктори Іжевська зуміли створити з міського М-412 доволі витривалий і надійний «ІЖ-Комбі», що працював на бензині А-76, мав непогану прохідність (нехай і з заднім приводом). Такий собі «молодший брат» позашляховика. Хоча, звісно, не НИВА. Варто відзначити, що завдяки зміненій задній підвісці та ресорам ІЖ добре тримав дорогу на швидкості до 120 км/год. І без проблем перевозив майже тонну вантажу. До речі, виявилась ще одна перевага — ІЖ-2125 прекрасно їхав по ожеледиці, достатньо було кинути мішок-другий піску в багажник. І все — можна було їхати, майже як на повному приводі.
На жаль, в конструкції ІЖ-2125 були деталі, які не взаємозамінювались з М-412 та АЗЛК-2140. Через це загальна кількість випущених авто була значно меншою. І вже з кінця 80-х модель почали знімати з виробництва. Хоча формально ІЖ-2125 пережив М-412 — останній «Комбі» зійшов з конвеєра у 1997 році, тоді як седани перестали випускати ще в 1990-му.
