Спочатку ГАЗ-24 створювали як службовий автомобіль для керівництва. У 70-х роках ця машина повністю влаштовувала більшість радянських чиновників. Але була одна проблема – «Волга» зовсім не підходила для поїздок на полювання чи риболовлю, які були своєрідною неофіційною формою зустрічей із впливовими особами та партійними діячами. А інших комфортних автомобілів, крім ГАЗ-24, у той час просто не було.
У 1974 році Горьківський автозавод за наполегливим проханням із Москви буквально за рік розробив і зібрав ГАЗ-24-95 – перший у Радянському Союзі повнопривідний седан представницького класу.
Машина була потрібна терміново, тому довгих експериментів не проводили. За основу взяли стандартний кузов ГАЗ-24, а ходову частину запозичили від УАЗ-469. Дизайн і салон майже не змінювали – лише пофарбували кузов у темно-зелений колір.
Проблеми з ходовою частиною
Багато хто вважає, що ГАЗ-24-95 – це звичайна «Волга», встановлена на шасі від УАЗ-469. Але це не так. Дійсно, перший прототип намагалися зібрати саме на рамі УАЗа, але тут і з’явилася перша велика проблема. Уся трансмісія – мости, роздавальна коробка, диференціали – страшенно гуділи, вібрували й шуміли під час їзди. Всі спроби вирішити проблему за допомогою модифікації шестерень були марними. У підсумку знайшли компроміс – залили густіше масло з порошковими присадками. Це суттєво зменшило шум, але сильно скоротило ресурс деталей. Додатково на кузов наклеїли три шари шумоізоляції.
Наступною проблемою стала різниця в колісних базах. База УАЗ-469 була коротшою, через що під час різкого гальмування передня частина машини сильно «клювала», а на вибоїнах «Волгу» так розгойдувало, що кузов мало не торкався землі. Крім того, заводське рульове управління ГАЗ-24 було замалим для повнопривідної версії, оскільки навантаження на передню вісь збільшилося.
Через це від мостів УАЗа вирішили відмовитися. Спереду встановили задній нерозрізний міст від ГАЗ-24, повернувши його на 180 градусів. Вали приводу моста укоротили, а замість пружин встановили ресори. Щоб закріпити ресори, до кузова приварили додаткові поперечні балки. Цікаво, що стабілізаторів поперечної стійкості на передньому мосту не було взагалі, зате на задньому їх зробили посиленими.
Ще однією зміною стало модернізоване рульове управління – подовжили вал рульового механізму, збільшили важелі тяг, а також змінили вихлопну систему.
Вихлопна система: одна з найбільших проблем
Попри всю простоту конструкції, вихлопна система стала одним із найскладніших вузлів. Потрібно було підібрати таку форму труб, щоб вихлопні гази не накопичувалися у випускному колекторі й двигун не глухнув на холостих обертах. Зрештою знайшли більш-менш робочу схему, але вирішити проблему перегріву вихлопа не вдалося. Труби довелося робити з нержавіючої сталі, оскільки вони постійно перегрівалися, а під час поїздок пересіченою місцевістю часто зачіпали пеньки та каміння.
Хто отримав ГАЗ-24-95
За легендою, ці машини виготовили спеціально для Леоніда Брежнєва. Всього було зібрано лише 5 екземплярів, і всі вони мали однакову конструкцію.
Два автомобілі відправили до Москви, один з них дістався міністру оборони Дмитру Устинову. Ще дві машини передали Горьківському обкому партії. Останній, п’ятий екземпляр залишився на автозаводі.
Примітно, що жодна з машин, окрім брежнєвської, не використовувалася за призначенням. Хоча іноді ГАЗ-24-95 демонстрували на виставках або виїжджали на офіційні заходи, але це було вже після смерті Брежнєва, коли автомобіль вважався раритетом.
Чому досвід не використали?
Попри успішне створення прототипу, здобутий досвід так і залишився незатребуваним. Хоча на той час у країні був гострий дефіцит комфортних автомобілів із хорошою прохідністю, ГАЗ-24-95 залишився лише експериментом.
Фактично машина виправдала очікування замовників – вона була зручною, витривалою та здатною пересуватися бездоріжжям. Але радянська промисловість не змогла організувати серійний випуск таких авто через технологічні складнощі та високі витрати на виробництво.
Таким чином, ГАЗ-24-95 залишився рідкісним прикладом повнопривідного седана, який випередив свій час, але так і не став масовим.
