Продовжуємо відкривати маловідомі сторінки нашого автопрому та розповідати про цікаві проєкти радянської автомобільної промисловості. Сьогодні мова піде про Запорізький автомобільний завод і його розробку початку 60-х років – ЗАЗ-970.
У середині 50-х років на Заході, за яким у СРСР уважно стежили, з’явився справжній хіт – мікроавтобус Volkswagen T1. Компактний, простий, із заднім приводом, задньомоторний автомобіль вагонної компоновки з малопотужним двигуном повітряного охолодження швидко став популярним і отримав безліч вантажопасажирських модифікацій. Це не залишилося непоміченим радянськими конструкторами.
Було прийнято рішення розпочати роботи над створенням аналогічної машини для внутрішнього ринку. Основна ідея полягала в тому, що радянський мікроавтобус стане незамінним для міських перевезень легких вантажів на короткі відстані.
А для заміських доріг планувалося створити версію з повним приводом 4х4. Спеціально для вивчення технологій на Запорізький автозавод привезли новенький Volkswagen T1 із суцільнометалевим кузовом.
У 1961 році розпочався процес створення власних прототипів під назвою ЗАЗ-970. За основу вирішили взяти вузли та агрегати новітнього ЗАЗ-966. Дизайном займався художник Данилов, а за механічну частину відповідав конструктор Мурашов, який раніше працював над концептами Мосkовського заводу малолітражних автомобілів (МЗМА). Загальне керівництво проєктом здійснював Юрій Сорчкін.
Передбачалося створити одразу чотири модифікації:
- ЗАЗ-970Б – фургон із суцільнометалевим кузовом;
- ЗАЗ-970Г – вантажний пікап;
- ЗАЗ-970В – вантажопасажирський варіант;
- ЗАЗ-970Д – повнопривідна версія.
Першим у серію пішов пікап із вантажопідйомністю 350 кг, обладнаний стандартним двигуном повітряного охолодження Мелітопольського моторного заводу потужністю 27 к.с. Двигун агрегатувався з чотиришвидкісною коробкою передач від ЗАЗ-966.
Через заднє розташування V-подібного двигуна виникла проблема у вигляді виступаючого горба на підлозі вантажного відсіку. Це питання вирішили шляхом встановлення широких бічних дверей або відкидних бортів. Підвіска автомобіля базувалася на схемі ЗАЗ-966: спереду – торсіонна, ззаду – пружинна. З огляду на збільшену масу прототипа, було посилено низку елементів конструкції, включаючи днище.
Колеса та шини залишилися тими ж, що й у легкових моделей ЗАЗ. Але через необхідність транспортувати більші вантажі, у приводі задніх коліс встановили спеціальні редуктори, які знижували частоту обертання валів, збільшуючи крутний момент. Це дозволило мікроавтобусу зберегти прийнятну динаміку навіть з малопотужним мотором.
Завдяки цим технічним рішенням ЗАЗ-970 демонстрував непогані характеристики. Він споживав не більше 7,5 літрів бензину А-76 на 100 км і розганявся до 70 км/год, що для тих років було цілком достатньо.
Мікроавтобус мав 6-місний салон із трьома рядами сидінь. По суті, це був мінівен із широкими дверима навпроти середнього ряду. Передні крісла мали мінімум регулювань, зате середні та задні можна було трансформувати для перевезення вантажів, що робило кузов максимально практичним.
Скільки саме модифікацій ЗАЗ-970 було збудовано, залишається невідомим. Але найбільш вдалі прототипи вирушили на випробування по всій країні. Для об’єктивності порівнянь до тестування залучили й іноземні аналоги. Усі недоліки ретельно аналізувалися та усувалися в наступних версіях.
В 1963 році провели державні випробування пробної партії автомобілів. Було протестовано дві версії з кузовом-фургоном і дві вантажопасажирські модифікації. Тестування відбувалися в Москві та області, де й вирішувалася подальша доля новинки.
Основні претензії до моделі стосувалися системи вентиляції, перегріву вантажного відсіку та деформації панелей підлоги. Виявилося чимало конструктивних недоліків, типових для прототипів.
Окремо варто згадати версію із повним приводом – ЗАЗ-971Д. Основний привід залишався на задні колеса, а передні підключалися окремо через спеціальну систему карданних валів. У випробуваннях цей легкий повнопривідний автомобіль показав гідні результати. Але витрата пального в такому режимі зростала вдвічі – до 15 літрів на 100 км.
До середини 60-х Запорізький автозавод працював на повну потужність, а на додаткові виробничі лінії не було ані ресурсів, ані дозволу від чиновників, які курували радянський автопром. В результаті проєкт ЗАЗ-970 закрили, а всі існуючі прототипи утилізували. До наших днів жодного екземпляра не збереглося.
Що думаєте? Чи були б такі автомобілі затребуваними в нашій країні? Діліться думками в коментарях!