Будь-хто, хто хоч раз мав справу зі старим УАЗ-469, може годинами розповідати про його плюси та мінуси. Цей позашляховик у свій час прославився надзвичайною прохідністю, але ось якість складання викликала безліч запитань. Деякі власники, купивши щойно зібраний УАЗ, одразу ж зверталися до механіків, щоб ті перевірили кожен вузол, підтягнули кріплення і провели повну ревізію. Однак після цього машина могла пробачити багато чого – вона без проблем долала найскладніші маршрути, не боялася дощу, снігу чи бездоріжжя.
Але якщо розібратися серйозно, у цього автомобіля було три основні недоліки, які завод так і не зміг усунути. Просто варто пам’ятати, що 469-й створювали не для комфорту, а для потреб армії та державних структур. Саме через це до нього і виникало так багато претензій.
Комфорт у салоні? Ні, не чули
Говорити про зручність у машині, яку розробляли як утилітарний транспорт, не доводиться. Навіть найяскравіше забарвлення кузова і нова оббивка сидінь не могли компенсувати жорстку підвіску, через яку всі нерівності дороги відчувалися особливо гостро. До того ж, брезентовий дах моментально промокав під дощем, а взимку перетворювався на крижану скоринку. За правилами, його треба було просочувати спеціальним складом, а кожні 5 років міняти, але хто дотримувався цих норм? Зате в салоні передбачили три металеві поручні, за які пасажири могли триматися, поки машина неслася по вибоїнах.
Досвідчені водії знали, що УАЗиком потрібно кермувати особливою манерою – м’яко входити в ями, уникати різких маневрів і правильно дозувати швидкість. Ті ж, хто не освоював ці навички, швидко відмовлялися від такого авто.
Технічні проблеми: вічні витікання і великий «апетит»
Найсерйознішою технічною проблемою 469-го були постійні протікання і високий витрата пального. Масло підтікало з усіх щілин – починаючи від редукторів і коробки передач і закінчуючи картером двигуна. А бензин витрачався вражаючими темпами: навіть при рекомендованій швидкості в 70 км/год споживання пального трималося на рівні 15–18 літрів на 100 км.
Дехто вважав, що УАЗ потребує частого ремонту. Це не зовсім так. Автомобіль потребував регулярного обслуговування: його потрібно було ставити на яму, перевіряти болти, затяжки та загальний стан агрегатів. Не всі власники були готові до таких клопотів, тому частіше за все раз на два тижні машина їхала до знайомого механіка на техогляд. Після цього УАЗ справно працював без жодних нарікань.
Цікаво, що сьогодні власники машин все частіше обговорюють питання утримання авто та його вартість на вторинному ринку. І в цьому питанні УАЗ-469 досі вважається вигідною покупкою. Запчастини на нього коштують дешево, а доглянутий екземпляр можна продати навіть дорожче, ніж він коштував спочатку. Якщо ж УАЗ пройшов капітальний ремонт, отримав оновлений салон, сучасну коробку передач і зручні сидіння, то його вартість може зрости вдвічі.
Найбільше страждав водій
Головний недолік цього позашляховика полягав у складності кермування. По-перше, кермо тут не мало гідропідсилювача, тож щоб його повернути, потрібно було мати справжню фізичну підготовку. По-друге, УАЗ-469 був короткобазним і високим. Через це на швидкості понад 70 км/год машину починало кидати по дорозі, особливо на поворотах. Єдине рішення – збільшення бази, що і зробили в наступних версіях, зокрема в УАЗ Патріот.
Коротка база також відчувалася на бездоріжжі. У вибоїнах машину хитало, а пасажири відчували, що вона ось-ось завалиться набік. Проте насправді перевороти траплялися рідко. Конструктори передбачили великий запас стійкості, і це часто рятувало авто у складних ситуаціях.
Попри всі свої недоліки, цей позашляховик залишив значний слід в автомобільній історії. Він не міг похвалитися комфортом, але його надійність і прохідність зробили його справжньою легендою серед військових і цивільних водіїв.
