Мотоцикли, які створювалися в період існування Радянського Союзу, відрізнялися своїми технічними характеристиками, і хоча вибір був не надто великим, певний асортимент усе ж існував.
Деякі моделі користувалися популярністю та повагою серед власників, але були й такі, про які ходила погана слава.
ІЖ «Юпітер»
Ця модель викликала багато суперечок серед мотолюбителів – одні її захищали, інші критикували.
Перша серія ІЖ-58, що з’явилася у відкритому продажу в 1961 році, стала приємним сюрпризом. Мотоцикл виявився доволі вдалим, і особливих нарікань на нього не було.
Через рік удосконалений ІЖ почали випускати у двох варіантах: ІЖ «Планета» та ІЖ «Юпітер».
З «Планетою» проблем майже не було – хоча вона була одноциліндровою, її швидко полюбили і в місті, і в сільській місцевості.
З «Юпітером» усе виявилося набагато складніше. Його двоциліндровий двигун завдавав безліч незручностей – він швидко перегрівався, один із циліндрів постійно працював нестабільно, а витрата пального була вищою, ніж у «Планети».
Якщо «Планета» спокійно долала далекі відстані, везучи водія та пасажира, то «Юпітер» міг просто заглухнути вже через пів години їзди.
Ще одна характерна проблема – після тривалого простою завести двигун було дуже складно. Часто доводилося заводити його «з поштовху», що спричиняло чимало незручностей.
Перших дві модифікації мотоцикла постійно доопрацьовували, і лише третя версія вийшла більш-менш вдалою.
Після появи акумулятора та модернізації системи запалювання «Юпітер», особливо п’ята його модель, нарешті почав привертати увагу мотолюбителів і знову став популярним.
«Восход-3М»
Хоча після розробки ця модель не пройшла належних випробувань, завод ім. Дегтярьова у 1957 році почав її серійне виробництво.
Перші модифікації, якщо не враховувати численні нарікання на проблеми із запалюванням, працювали більш-менш стабільно.
Одноциліндровий двигун, хоч і не дуже потужний, не вимагав частих капітальних ремонтів, якщо мотоциклом керував досвідчений водій.
Перші версії «Восходу» більше нагадували мопеди, ніж мотоцикли, проте молодь із задоволенням купувала їх як свою першу техніку.
У 1979 році в продажу з’явилася оновлена модель «Восход-3М», оснащена покращеною гальмівною системою, більш м’якими амортизаторами та оновленим дизайном.
Зміни повинні були зробити мотоцикл надійнішим, але в підсумку модель вийшла невдалою.
Запалювання постійно «збивалося», завести двигун із ножного стартера було майже неможливо.
Якщо після тривалого простою мотоцикл ще можна було завести «з поштовху», то в перегрітому стані він просто не запускався. Доводилося або чекати, поки двигун охолоне, або просто котити мотоцикл вручну.
МТ-11 «Дніпро»
Коли у 1968 році київські інженери розробили мотоцикл «Дніпро», модель швидко завоювала популярність.
Його серійне виробництво відразу пішло у трьох напрямах – для військових потреб, цивільного використання та експорту.
Мотоцикл був настільки затребуваним, що для його покупки доводилося ставати в чергу.
Проблеми почалися у 1983 році, коли модель «Дніпро» модернізували до версії МТ-11.
Двигун потужністю 32 к.с. виявився вкрай ненадійним – через слабкий тиск у масляній системі мотор часто «захлинався» і глухнув навіть на рівних дорогах.
Завести таку 330-кілограмову махину було непросто, особливо якщо поруч не було помічника.
Деякі власники вирішували проблему радикально – купували двигуни від попередніх моделей і встановлювали їх замість оригінального мотора.
«Паннонія»
Ця модель не була радянською розробкою – її виробляли в Угорщині, яка на той час була соціалістичною країною та підтримувала тісні зв’язки з СРСР.
Перші «Паннонії», що потрапили на радянський ринок, справили хороше враження, але згодом ситуація змінилася.
Модифіковані версії виявилися малопотужними та ненадійними – на мокрій ґрунтовці мотоцикл постійно буксував і втрачав керованість.
У порівнянні з чеськими «Явами» та «Чезетами» угорська модель виглядала бідно.
До того ж, вона часто ламалася – слабка рама, проблеми зі зчепленням, ненадійні гальма та електрика створювали масу клопотів власникам.
Попит на «Паннонію» різко впав – на відміну від інших мотоциклів, які швидко розкуповували, угорська модель місяцями припадала пилом на складах.
У підсумку виробництво «Паннонії» було припинено, а сама марка поступово зникла з радянських доріг.
