Радянський автопром у період існування соціалістичного ладу розробляв і випускав серійно чимало унікальної техніки, яка на перший погляд здавалася незвичною за своєю конструкцією. Особливо цікаві зразки можна було побачити на будівництві та ремонті доріг.
Якщо котки та грейдери давно стали звичними для пересічних громадян і не викликали подиву, то поява дорожньої машини МоАЗ-6014, основною задачею якої були земельно-транспортні роботи, часто викликала неабияку цікавість.
МоАЗ «Скрепер» – гібрид самоскида та землерийної техніки
У Радянському Союзі нечасто можна було побачити машину, яка поєднувала функції самоскида та скрепера, виконуючи одночасно дві важливі операції – знімання ґрунту та його транспортування. Завдяки продуманій конструкції техніку можна було використовувати як для перевезення землі, так і для її розчищення.
Від задуму до втілення: створення скрепера Д-567
Розробкою машини займалися інженери Мінського автозаводу, яких прикомандирували до Могильовського підприємства для створення нової дорожньої техніки. Завданням було розробити ефективну землерийну машину для будівництва доріг.
Перший дослідний зразок, який отримав індекс 546, побачив світ у 1969 році. Його незвичайний зовнішній вигляд викликав здивування, але разом з тим і велику зацікавленість. Незвична конструкція не завадила машині проявити себе як ефективний механізм.
Унікальна конструкція та принцип роботи
Головною особливістю МоАЗ-546-Д-567 була специфічна рама, до якої за допомогою зчіпного пристрою кріпився напівпричіп. В управлінні технікою застосовувалися гідроциліндри, що забезпечували маневреність обох секцій. При здійсненні повороту потрібна пара циліндрів спрямовувала рух усієї секції, а не тільки коліс тягача. Сам тягач мав керовані колеса, тоді як напівпричіп – ні.
Чому МоАЗ був унікальним?
Однією з переваг конструкції була універсальність. Тягач міг працювати не тільки зі скреперним напівпричепом, а й буксирувати різні платформи. Спочатку замовлення на цю техніку надійшло від Міністерства оборони – планувалося використання скрепера як ракетоносія та аеродромної техніки. Але згодом модель серійно випускали саме як дорожню машину.
Самохідний скрепер значно спрощував земельні роботи під час будівництва доріг. Його багатофункціональність дозволяла виконувати завдання бульдозера, погрузчика та транспортувальника сипучих матеріалів. Техніка застосовувалася не тільки при дорожніх роботах, а й на будівництві дамб, водосховищ і при розчищенні будівельних майданчиків.
Ефективність у використанні
Найкраще скрепер проявляв себе на ділянках, де потрібно було переміщати ґрунт на невеликі відстані (3-5 км). У процесі роботи машина зрізала шар землі спеціальним ножем, поміщала його в піддон напівпричепа та транспортувала на місце розвантаження без зупинок.
Двигун ЯМЗ-238АМ2 забезпечував достатню потужність для виконання найважчих робіт, а 4-ступінчаста коробка передач дозволяла регулювати швидкість відповідно до умов.
МоАЗ-6014 – модернізація, що пережила СРСР
Водії, які працювали на скреперах, відзначали високу надійність машини та якісне складання. Потужний 225-сильний двигун і об’єм у 14,6 л дозволяли легко перевозити до 16 тонн вантажу.
Товщину шару зрізання можна було регулювати, що давало змогу експлуатувати машину навіть у складних погодних умовах без залучення додаткової техніки. Максимальна товщина шару, який можна було знімати, досягала 45 см, що значно прискорювало будівельні роботи.
У зимовий період, коли ґрунт промерзав, для підштовхування скрепера використовували бульдозер, обтяжений автомобільними шинами, щоб знизити ударні навантаження.
Незважаючи на те, що серійний випуск модернізованої моделі МоАЗ-6014 почався вже в останні роки існування СРСР, підприємство продовжувало виробництво цієї унікальної техніки аж до 2006 року. Це ще раз підтверджує, наскільки вдалою та затребуваною виявилася конструкція.
