У ХХ столітті світ побачив безліч технічних відкриттів, які спричинили стрімкий розвиток цивілізації. Разом із автомобілебудуванням удосконалювалися і мотоцикли – практично в кожній розвиненій країні, включно з Радянським Союзом та державами Європи.
Проте в СРСР іноземна техніка, особливо мотоцикли, була великою рідкістю. Ті небагато моделей, які потрапляли до країни, окрім угорських та чехословацьких, вимагали спеціального дозволу на ввезення. Отримати такий документ було надзвичайно складно. Одним із найбажаніших для радянських мотолюбителів, але водночас майже недосяжних, був німецький мотоцикл MZ, який випускався в НДР.
Як з’явилася ця модель
Першим мотоциклом MZ, що викликав ажіотаж серед радянських мотоциклістів, стала модель MZ ES 250/2, яка з’явилася на початку 70-х років. Вона значно відрізнялася від того, до чого звикли власники радянських мотоциклів.
Любителі двоколісної техніки в СРСР добре знали вітчизняні моделі – їхню витривалість, типові поломки та способи ремонту. Однак про зарубіжні аналоги інформації було вкрай мало, а те, що доходило до людей, базувалося здебільшого на чутках.
MZ ES 250/2 викликав бурхливі дискусії серед мотолюбителів. Причина була очевидна: 2-тактний одноциліндровий двигун об’ємом 243 см³ розвивав 19 к.с., що було дуже привабливим показником.
Мотоцикл мав чотириступеневу механічну коробку передач та повітряне охолодження, що дозволяло йому справлятися з різними типами доріг. При цьому він розганявся до 120 км/год і витрачав усього 5 л пального на 100 км.
Чому радянських мотоциклістів так зацікавив MZ
Радянські мотоцикли того ж класу мали значно скромніші характеристики, тому можливість отримати потужний і надійний MZ була мрією багатьох.
Ще однією перевагою стала можливість встановлення коляски, незважаючи на невелику вагу самого мотоцикла – 162 кг. Для СРСР це було рідкістю, оскільки колясочні мотоцикли вважалися громіздкими і важкими в керуванні.
Ті, кому пощастило не лише побачити, а й протестувати MZ, залишалися у захваті. Після першої модифікації вага мотоцикла знизилася до 135 кг, а потужність зросла до 21 к.с.. Це дозволило розганяти його до 130 км/год, зберігаючи економну витрату пального.
Чи можна було придбати MZ у СРСР
З початку 80-х років MZ почали випускати серійно в НДР, і радянські громадяни мріяли стати власниками цього мотоцикла. Купити його могли лише ті, хто працював або тимчасово проживав у Німецькій Демократичній Республіці.
Навіть складнощі із запчастинами не зупиняли ентузіастів. Деталі доводилося привозити через знайомих або діставати іншими неофіційними шляхами.
Попри всі труднощі, MZ таки потрапляли до Радянського Союзу, хоч і в дуже малих кількостях. Зустріти цей мотоцикл на дорогах було справжньою рідкістю, і люди, що бачили його вперше, не могли приховати здивування.
Що відрізняло MZ від радянських мотоциклів
Німецький мотоцикл виділявся на тлі вітчизняних моделей. По-перше, звук двигуна був не таким гучним, як у радянських аналогів, а вихлоп практично не димів. По-друге, дизайн виглядав сучасніше та більш продумано.
Для молодих людей, які бачили такі мотоцикли лише у фільмах, це був справжній технологічний прорив.
У середині 80-х, коли до СРСР почали потрапляти модернізовані версії MZ, багато хто намагався будь-якими шляхами завезти собі такий мотоцикл. Його власники були впевнені, що зробили найкращу покупку, і дбайливо доглядали за технікою.
Чому MZ вважався ідеальним мотоциклом
Цей мотоцикл був дуже надійним, чудово справлявся з далекими подорожами і працював стабільно незалежно від швидкості та якості доріг.
На поворотах MZ не заносило, керувати ним було легко навіть тим, хто не мав великого досвіду їзди на мотоциклах.
Єдиною умовою для тривалої експлуатації було вчасне технічне обслуговування та усунення дрібних несправностей. Але навіть вони траплялися нечасто.
Висновок
Попри всі труднощі з доступністю, MZ залишився мотоциклом-мрією для багатьох радянських водіїв. Його видатні технічні характеристики, економічність та комфорт у керуванні зробили його однією з найбажаніших моделей у мотоспільноті СРСР. Але, як і багато інших якісних іноземних товарів, він так і залишився рідкісною екзотикою, доступною лише одиницям.
