Оновлення автомобільного парку в СРСР завжди відбувалося з урахуванням економії та доступності пального. Саме тому радянські легкові машини рідко отримували потужні двигуни, на відміну від американських аналогів. У Союзі не було автомобілів з дво- або трилітровими моторами на 100-150 кінських сил. Причина цього проста – економія ресурсів та продовження терміну експлуатації техніки. У середньому потужність радянських моторів коливалася від 50 до 90 кінських сил. Вважалося, що цього достатньо для нормальної їзди, а витрати пального залишатимуться мінімальними. Якщо ж потужності бракувало, її компенсували зміною передаточних чисел у коробці передач. Подібний підхід довгий час зберігався і в Європі, щоправда, там вибір двигунів був значно ширшим.
Цікаво, що радянські водії до кінця 70-х років майже не звертали уваги на потужність мотора Наприклад, у продажу одночасно були Москвичі 408 із двигуном М-412 на 72 к.с. та варіант із мотором М-403 на 50 к.с. Обидві моделі користувалися попитом, і ніхто особливо не скаржився. Більше того, старий мотор на 50 сил виявився значно надійнішим та невибагливішим в обслуговуванні, ніж новий 72-сильний варіант. До того ж він споживав дешевший бензин марки А-72, а деякі умільці навіть переробляли його під А-66, що дозволяло ще більше економити.
Єдиний автомобіль, якому дійсно бракувало потужності, – це Запорожець. Його перший двигун на 30 к.с. виявився відверто слабким і проблемним. Навіть 40-сильний варіант забезпечував лише мінімально комфортну їзду. Автомобілю гостро не вистачало хоча б 50 к.с., але такого мотора просто не було. Лише в 90-х роках вдалося створити нарешті гідний агрегат, але на той момент виробництво Запорожців уже припинили.
Ситуація змінилася наприкінці 70-х, коли ціни на бензин різко зросли У 1976 та 1981 роках паливо суттєво подорожчало – вартість зросла вдвічі, і тепер бензин А-76 коштував 30 копійок, а А-93 – 40 коп. Найбільше це вдарило по власниках Волг і Жигулів. Але якщо ГАЗ-24 був машиною для забезпечених людей, яких здорожчання не лякало, то власникам Жигулів довелося несолодко. Двигуни ВАЗ мали високу ступінь стиснення, і використання А-76 навіть у суміші з А-93 часто призводило до перегріву та пошкодження клапанів.
Подібна проблема була і в Москвичів 412, але тут власники ще могли адаптувати двигун під низькооктанове паливо, використовуючи різні кустарні пристрої типу октан-коректорів.
А далі відбулася закономірна річ – високооктановий бензин А-93 став дефіцитом, залишався лише А-76 До того ж його можна було купити у водіїв вантажівок та автобусів буквально за пів ціни. Саме з цього моменту малопотужні та дефорсовані двигуни почали цінуватися ще більше.
З’явилася навіть спеціальна послуга з кустарного зменшення потужності мотора. Це робили, встановлюючи додаткову прокладку під головку блоку циліндрів, що збільшувало висоту камери згоряння на 2 мм. Завдяки цьому мотор починав нормально працювати на дешевому А-76.
Вже у 1982 році Москвич 2140 отримав заводську дефорсовану версію мотора на 68 к.с., який працював на А-76. Спочатку такі модифікації маркували як М-2140ДЕ, а пізніше – М-2146. Але коробка передач залишилася старою, тому машини з такими двигунами не тільки були слабкими, а й витрачали більше пального.
З Волгами відбулася схожа історія. У ГАЗ-2410 двигун ЗМЗ-24 дефорсували зі 95 к.с. до 85 к.с., після чого з’явилася нова версія ЗМЗ 24-10, призначена для роботи на А-76. Але паливна економічність залишилася незадовільною, а динаміка погіршилася.
Тренд на малопотужні двигуни торкнувся і Жигулів Деякий час ВАЗ-2105 оснащувався замість 1,3-літрового мотора менш потужним 1,2-літровим агрегатом. Але швидко стало зрозуміло, що цього замало, і модель почала втрачати популярність. Виправити ситуацію вдалося лише встановленням нового 1,5-літрового двигуна на 75 к.с.
Проте в цілому дефорсовані версії, такі як ВАЗ-21033 або ВАЗ-21063, активно купували, оскільки вони коштували дешевше. Завдяки модифікованій трансмісії керувати ними було цілком комфортно. До того ж, якщо залити суміш 76-го і 93-го бензину, машина навіть отримувала додаткову динаміку.
Але головним аргументом на користь малопотужних двигунів стало зниження якості бензину Водії машин з такими моторами могли без ризику купувати паливо навіть у каністрах просто з рук, що часто ставало єдиним виходом через дефіцит на заправках. Це дозволяло їм економити та без проблем експлуатувати автомобіль, на відміну від власників потужніших моделей, які змушені були шукати дороге високоякісне паливо.
