Чи був «вухатий» Запорожець улюбленим авто радянських водіїв? Відповісти однозначно складно. З одного боку, в СРСР легкових автомобілів завжди не вистачало. Будь-яка машина, отримана у черзі або у спадок, цінувалася і доопрацьовувалася власником настільки, наскільки це було можливо.
ЗАЗ-966 почали випускати на «Комунарі» з 1966 року
Перші кілька років він оснащувався старим мотором від «965-го» Запорожця. Потужності двигуна явно бракувало, тому з 1968 року на ЗАЗ-966 почали встановлювати новий МеМЗ-968 Мелітопольського заводу. Через характерну форму повітрозабірників авто отримало прізвисько «вухатий», яке швидко прижилося. Пізніше ентузіасти виявили схожість машини з німецьким NSU Prinz.
Багато власників «вухатого» пишалися тим, що їх авто має німецьке коріння, хоча офіційно про це не говорилося. Проте радянські конструктори не просто скопіювали Prinz, а значно вдосконалили його – ЗАЗ-966 перевершував «німця» у прохідності та керованості. Щоправда, якість збірки залишалася типовою для радянського автопрому.
Якість збірки – лотерея
Автомобілі збирали з різним рівнем якості. Тим, кому пощастило, отримували машину, виготовлену восени або навесні – саме ці екземпляри вважалися найкращими. Ходив навіть анекдот про «перекручену гайку спідометра», через що на розгоні стрілка починала показувати некоректну швидкість. Насправді це був дефект троса приводу, який доводилося виправляти відразу після покупки.
Попри свій простий вигляд і відсутність престижу, ЗАЗ-966 був досить жвавим. Двигун на «вухатому» виявився настільки ж простим, як самовар, що робило його доступним для ремонту.
Система охолодження: влітку перегрівався, взимку замерзав
Система охолодження добре працювала за температури до +25°C влітку і до -10°C взимку. У сильну спеку водіям доводилося відкривати кришку моторного відсіку, а в мороз утеплювати двигун, щоб він міг нормально прогріватися. Це була не стільки проблема, скільки особливість конструкції. Пізніше систему охолодження модернізували на ЗАЗ-968.
Заправка «коктейлем»
У 80-х роках, коли паливо було в дефіциті, ЗАЗ-966 можна було заправляти своєрідним «коктейлем». Для запуску потрібно було використати склянку звичайного бензину, а після прогріву водій перемикав подачу на суміш гасу та солярки. Двигун втрачав потужність, сильно димів, але продовжував працювати. Жоден інший радянський автомобіль на таке не був здатний.
Найбільша проблема – коробка передач
Якість самих шестерень була хорошою, але жодна коробка не була правильно відрегульована на заводі. Водії змушені були налаштовувати зубчасте зачеплення вручну або звертатися до майстрів. Крім того, на той час просто не було якісних трансмісійних масел, тому власники використовували «Нігрол» або купували мастило у далекобійників.
Через п’ять років експлуатації доводилося оновлювати салон, підсилювати каркас сидінь і міняти оббивку. В популярних радянських журналах регулярно публікували схеми вдосконалення інтер’єру, і хто міг – доробляв салон самостійно або замовляв у знайомих.
Модифікації та покращення
Було багато схем удосконалення системи охолодження, модифікації повітрозабірників. Взимку водії навіть закривали «вуха» спеціальними накладками, щоб авто прогрівалося швидше і в моторний відсік не забиралася на ночівлю дрібна живність.
По суті, ЗАЗ-966 був справжнім «конструктором» для дорослих. Машина вимагала постійної уваги, але її власники ніколи не скаржилися на своє авто – вони любили і цінували «вухатого».
