Автомобіль ГАЗ-66 нерідко називають «втраченим шансом». Він перебував на службі майже три десятиліття і часто був єдиним транспортним засобом, здатним подолати маршрути, на яких навіть БТРи та БМП буксували. Не кажучи вже про колісну техніку – ЗІЛи чи УРАЛи. «Шишига» спочатку створювалася як машина для складного бездоріжжя та засніжених трас. Високе розташування крісла водія та кабіна без капота забезпечували чудову оглядовість майже під самим бампером.
Якби ГАЗ-66 розглядали як універсальну платформу, на його основі можна було б створити цілу лінійку чудових всюдиходів-двотонників. Саме стільки ця модель могла перевезти по засніжених дорогах, хоча і зі швидкістю 5-7 км/год, використовуючи понижену передачу та спущені шини. Але в середині 90-х цей автомобіль просто зняли з виробництва. Проте машини не зникли на звалищах – екземпляри з пробігом у 20-30 тисяч кілометрів моментально розкуповували мисливці, рибалки та різні організації.
ГАЗ-66 мав багато переваг. По-перше, він був компактним та маневреним. Ті, хто керував ним у лісах чи горах, добре знають, наскільки він був більш пристосованим порівняно з громіздкими УРАЛами, які постійно застрягали. Під час пересування по складних маршрутах «Шишига» завжди йшла попереду колони, прокладаючи дорогу, за нею рухалися тягачі та інша техніка. Якщо ГАЗ-66 застрягав – далі шляху не було навіть пішки.
Другою перевагою було те, що водій міг відкрити спеціальну кришку в салоні та отримати доступ до карбюратора і системи запалювання. Не було потреби, як на ЗІЛах, відкривати капот на морозі та наосліп ремонтувати деталі. Крім того, взимку нагрітий двигун часто виконував роль своєрідного обігрівача, особливо коли доводилося довго стояти в колоні без можливості ввімкнути автономний підігрівач.
Двигун та мости ГАЗ-66 відзначалися надійністю і витривалістю. Якщо не перегрівати мотор та слідкувати за ним, серйозних проблем не виникало. Проте ремонтувати автомобіль самотужки було складно – багато вузлів демонтувати поодинці було просто неможливо. Окрема проблема – кабіна, що піднімалася і нахилялася вперед, ускладнюючи доступ до деталей.
Звісно, у «Шишиги» вистачало і недоліків. Перший і найпомітніший – тісний салон. Додаткового пасажира посадити майже нереально, а коли виникала така необхідність, людині доводилося їхати в буквальному сенсі в обіймах із розпеченим мотором. Сам водій також сидів практично на двигуні, що влітку було просто нестерпно. Крім того, саме крісло та спинка були мізерного розміру. Нічого змінювати не дозволяли, тому водії набивали сидіння бушлатами чи самостійно шили подушки. Вентиляція теж залишала бажати кращого – якщо мотор нагрівався на підйомі, доводилося відкривати всі вікна та вмикати пічку.
Ще один мінус – розташування важеля коробки передач. Він знаходився далеко ззаду, праворуч, майже за спиною водія. Звикнути до такого положення можна було за місяць-два, але це стосувалося лише людей середнього зросту. Для низькорослих водіїв робота за кермом ГАЗ-66 перетворювалася на справжнє випробування – складно було навіть просто залізти в кабіну чи нормально перемикати передачі. Не кажучи вже про низку інших незручностей, які конструктори, здається, не передбачили.
Цікаво, що досвідчених водіїв ГАЗ-66 легко впізнавали за особливим положенням правої руки – вона завжди трохи відхилялася назад. Це було наслідком звички тримати руку на важелі КПП, адже м’язова пам’ять працює незалежно від бажання людини.
Дехто вважає, що прізвисько «Шишига» насправді має негативний відтінок, оскільки в слов’янській міфології «Шишига» – це болотяний дух, що завдає шкоди мандрівникам. Саме через відсутність елементарного комфорту та часті випадки глухнення двигуна у найневідповідніші моменти (особливо під час бойових дій в Афганістані) водії і дали автомобілю таку назву. Але, швидше за все, прізвисько виникло випадково – просто через заводський індекс «66».
Сьогодні інтерес до ГАЗ-66 відроджується. Горьковський автозавод випускає вантажівки повного приводу «Садко». Також існують автомобілі-рятувальники, пересувні магазини та навіть будинки на колесах для туристів, які люблять подорожі дикою природою. Машини комплектують дизельним двигуном Д-245, і наразі це єдиний доступний варіант силової установки. Можливо, у майбутньому ГАЗ-66 отримає нове життя, якщо нарешті з’являться сучасні аналоги цієї легендарної вантажівки.
