Радянські легкові автомобілі ніколи не відзначалися великою потужністю двигуна. На відміну від американських машин, у СРСР не було легкових авто з дво- або трилітровими двигунами потужністю 100-150 к.с. Причина цього досить проста – економія металу та ресурсів. Мотори зазвичай мали від 50 до 90 к.с., що забезпечувало максимальну економію пального та довговічність авто. Недолік потужності компенсували зміною передаточних чисел у трансмісії. У Європі до початку 80-х також випускали переважно малопотужні машини, хоча вибір двигунів був значно ширшим.
Цікаво, що радянські водії аж до кінця 70-х років майже не цікавилися великою потужністю двигуна. Наприклад, масово продавалися «Москвичі» 408 із мотором від М-412 (72 к.с.) або М-403 (50 к.с.). Обидві моделі купували, і особливих нарікань не було. Ба більше, старий 1,5-літровий двигун на 50 к.с. від М-403 був значно надійнішим і простішим в експлуатації, ніж новий М-412. Його можна було заправляти бензином А-72, а деякі майстри навіть адаптували його під А-66, який коштував дешевше.
Єдиним винятком був «Запорожець». Йому справді бракувало потужного та надійного мотора. Перший двигун на 30 к.с. був слабким і ненадійним. Версія на 40 к.с. забезпечувала мінімальний комфорт під час їзди, але для нормального руху автомобілю потрібно було хоча б 50 к.с., яких на той час не було. Лише в 90-х «Запорожець» отримав більш потужний мотор, проте тоді його вже зняли з виробництва.
Проте байдужість до потужності двигуна не тривала довго. У 1976 та 1981 роках у країні різко підняли ціни на бензин – вдвічі. А-76 став коштувати 30 копійок за літр, а А-93 – 40 копійок. Це одразу відчули власники «Волг» та «Жигулів». Якщо ті, хто мав ГАЗ-24, зазвичай були заможними людьми і могли дозволити собі таке паливо, то водіям «Жигулів» довелося сутужно. Двигуни ВАЗ мали високу ступінь стиснення, і спроба залити А-76 навіть у суміші з А-93 могла призвести до прогоряння клапанів.
Подібна проблема була і в «Москвич-412», але його двигун ще можна було адаптувати до А-76 за допомогою різних саморобних пристроїв, наприклад, октан-коректорів. Але найгірше сталося потім – високооктановий А-93 почав зникати з АЗС, а залишався лише А-76. До того ж його можна було придбати дешево у водіїв вантажівок та автобусів. Саме з цього моменту малопотужні та дефорсовані двигуни стали особливо популярними.
З’явилася навіть окрема послуга – кустарне дефорсування двигуна. Найпростіший спосіб полягав у тому, щоб під головку блоку циліндрів встановити додаткову прокладку. Це збільшувало висоту камери згоряння на 2 мм, що дозволяло без проблем використовувати А-76.
З 1982 року промисловість почала випуск «Москвичів» 2140 з двигунами, адаптованими під А-76, потужністю 68 к.с. Спочатку ці моделі позначалися як М-2140ДЕ, потім М-2146, але суть залишалася тією ж. Проблема була в тому, що коробку передач та трансмісію залишили без змін, тому ці авто мали низьку динаміку і споживали дуже багато пального.
Подібна ситуація склалася і з «Волгами». На ГАЗ-2410 стандартний двигун ЗМЗ-24 потужністю 95 к.с. був дефорсований до 85 к.с. і називався ЗМЗ 24–10. Він працював лише на А-76, споживав багато пального, а динаміка залишалася середньою.
Тренд на малопотужні мотори зачепив і «Жигулі». Наприклад, ВАЗ-2105 певний час випускали з новим 1,2-літровим двигуном замість стандартного 1,3-літрового. Але цього виявилося замало – популярність моделі впала, і виправити ситуацію вдалося лише встановленням 1,5-літрового мотора на 75 к.с.
Водночас дефорсовані моделі ВАЗ-21033 і ВАЗ-21063 користувалися попитом. Їх купували свідомо – вони коштували дешевше і були доступнішими. Завдяки доопрацьованій трансмісії вони залишалися цілком придатними для звичайної експлуатації. Ба більше, якщо заправити їх сумішшю А-76 і А-93, то машина навіть отримувала непогану динаміку.
Крім того, у 80-х значно погіршилася якість пального. Власники дефорсованих моторів могли дозволити собі купувати бензин у продавців з каністрами просто на тротуарі, що було значно дешевше, а іноді – єдиною можливістю заправитися, бо на АЗС просто не було пального.
Саме тому в СРСР потужні двигуни ніколи не були популярними. Основна ставка робилася на витривалість, економію пального та доступність обслуговування, навіть якщо це негативно впливало на динаміку автомобілів.
