Чи чули ви коли-небудь про загадкову радянську вантажівку ГАЗ-93? Знайти її зараз практично нереально – хіба що в музейних експозиціях або в приватних колекціях. Проте довкола цієї машини ходить безліч легенд, більшість із яких лише звеличують її як надійну та незамінну. Тож спробуймо розібратися, де тут правда, а де вигадка.
Виробництво ГАЗ-93 розпочалося у 1948 році, причому одразу на трьох заводах. Горьківський автозавод займався виготовленням шасі, що, парадоксально, мали маркування не ГАЗ-93, а ГАЗ-51. Уральський завод відповідав за виробництво кузова, а остаточне складання відбувалося в Одесі. Згодом цей процес перенесли в Саранськ, і така система виробництва проіснувала аж до 1976 року.
Не секрет, що для міських умов переважно використовували вантажівки ЗІЛ, а ось ГАЗ-93 віддали на службу сільському господарству. Саме тому машина отримала свій характерний вигляд. Вона належала до легких вантажівок, адже її не планували використовувати для перевезення важких будівельних матеріалів. Головний акцент робили на об’єм кузова та прохідність, що було вкрай важливо для сільської місцевості.
Проте на базі ГАЗ-93 все ж розробили будівельну модифікацію. Від стандартної версії для сільського господарства вона відрізнялася індексами (А і Б). Розрахована вантажівка була на перевезення 3 тонн вантажу – ідеальний варіант для транспортування сіна та іншої сільськогосподарської продукції. Також випускали модель із тентом, щоб захистити вантаж від негоди.
Цікаво, що якщо подивитися на фотографії ГАЗ-93, можна помітити, що кузови у нього були різні. Це має просте пояснення. Перші моделі оснащували дерев’яним кузовом, але згодом розпочали виробництво варіантів із металевим.
До речі, існує легенда, що ГАЗ-93, який офіційно розрахований на 2,5-3 тонни вантажу, насправді без проблем перевозив майже вдвічі більше. Подібною характеристикою славився і його родич ГАЗ-53. Чи правда це? Якщо вам є що розповісти з цього приводу – поділіться своїми спостереженнями в коментарях!
