Порівнюючи мотоцикли, які розроблялися в часи СРСР, їх умовно можна поділити на три категорії.
Одні моделі вважалися надійними у використанні та простими в ремонті, інші мали середню якість, а третя категорія – це невдалі моделі, які, незважаючи на недоліки, все ж випускалися серійно на заводах країни.
Залишається головне питання минулих років: чому, попри очевидні прорахунки, такі мотоцикли вироблялися масово десятиліттями?
Що пішло не так?
Одним із найневдаліших у експлуатації став мотоцикл, який серійно випускався кілька десятиліть Ковровським заводом.
Це підприємство було одним із найстаріших у країні, і на ньому свого часу були створені досить вдалі моделі дoвoєнного та післявoєннoго періоду, зокрема «К-125», «К-55» та «К-175».
Саме на базі «К-175» і розробляли нову модель – «Восход», яка згодом стала найпроблемнішою серією, що вийшла з конвеєра Ковровського заводу ім. Дегтярьова.
Як створювали перший «Восход»
Головним завданням конструкторського бюро було максимально здешевити виробництво нової моделі. Оснащені модернізованими двигунами потужністю 10 к. с., мотоцикли розганялися до 95 км/год.
Перші серійні випуски розліталися миттєво завдяки доступній ціні.
Проте незадоволених було чимало, і справедливо: якість збірки залишала бажати кращого.
Попри нарікання, завод тільки нарощував виробництво, намагаючись усувати недоліки вже в процесі складання.
З 1965 по 1971 рік завод ім. Дегтярьова щорічно випускав до 200 тисяч одиниць цієї моделі.
Лише у 1972 році з’явилася модернізована версія – «Восход-2».
Двигун отримав невеликі покращення, потужність збільшили до 10,5 к. с., удосконалили електронну систему запалювання, а також освітлення, яке, однак, усе ще часто виходило з ладу.
У 1976 році на ринок вийшла модифікована модель «Восход-2М». Інженери обіцяли, що цього разу всі проблеми буде усунено і техніка нарешті працюватиме без перебоїв.
Однак ситуація не змінилася: мотоцикл регулярно глухнув, а після перегріву двигуна завести його з підніжки було неможливо.
З виходом у 1979 році моделі «Восход-3М» становище дещо покращилося, але люди, які вже мали гіркий досвід, не поспішали купувати ці мотоцикли, навіть попри стабільно низьку ціну.
Значні доопрацювання змінили дизайн техніки, однак показники потужності залишилися незмінними.
У 1984 році невеликими партіями почали випускати люксові версії «Восхода». Проте навіщо бюджетну модель перетворювали на «елітну», так і залишилося загадкою.
Проблеми, які так і не змогли вирішити
Низька собівартість зіграла з радянськими покупцями злий жарт. Вони, як і раніше, прагнули економити навіть на дрібницях.
Заправляли мотоцикл найдешевшим пальним, а замість якісних мастильних матеріалів використовували буквально все, що було під рукою.
Недоробки у системі запалювання й без того створювали чимало клопоту власникам.
Через несправне запалювання мотор часто не заводився, а якщо врахувати ще й неякісне паливо, то про запуск двигуна з підніжки можна було забути – доводилося штовхати мотоцикл, щоб завести його «з розгону».
Причому він міг не заводитися не тільки після тривалого простою, а й після перегріву.
У такій ситуації залишалося два варіанти: чекати, поки мотор охолоне, або знову штовхати мотоцикл у надії його завести. Це займало багато часу, і добре, якщо поруч знаходився хтось, хто міг би допомогти.
Кмітливі майстри намагалися вирішити проблему по-своєму. Вони замінювали барабан зчеплення, зірочку та моторний ланцюг на деталі від «Мінська», що дійсно покращувало запуск двигуна.
Був і ще один хитрий спосіб, про який знали далеко не всі. Досвідчені власники виставляли поршень із кільцями так, щоб їхні замки були спрямовані на вихлоп.
Як не дивно, це допомагало – якщо попередньо правильно налаштувати запалювання та запастися терпінням, після простою мотоцикл заводився з підніжки без проблем.
Щоправда, якщо двигун перегрівався, то, як і раніше, залишалося лише чекати, поки він охолоне, або знову штовхати мотоцикл.
Зате восени та взимку «Восходи» рідко підводили своїх власників.
Навіть якщо запуск після простою створював труднощі, то після старту мотоцикл дозволяв одразу рушати в дорогу, без додаткового прогріву двигуна.
