Минуле століття стало часом грандіозних технологічних проривів, які спричинили стрімкий розвиток людської цивілізації.
Паралельно з машинобудуванням та іншими інженерними галузями відбувалася й еволюція мотоциклів. Нові моделі розроблялися практично в кожній економічно розвиненій країні, включаючи як Європу, так і Радянський Союз.
Єдиним винятком були угорські та чехословацькі моделі, а от мототехніку з інших країн завезти в СРСР без спеціального дозволу було вкрай складно. Саме тому мотоцикли марки MZ, які випускалися у НДР, стали об’єктом жадання багатьох радянських мотолюбителів, хоча дістати їх було майже нереально.
Як з’явилася модель MZ у НДР
Перший німецький мотоцикл під маркою MZ ES 250/2, який почали випускати в Німецькій Демократичній Республіці на початку 1970-х років, суттєво відрізнявся від усього, до чого звикли радянські мотоциклісти.
Власники радянської мототехніки добре знали всі особливості вітчизняних моделей: які з них найнадійніші, які поломки найчастіші та як їх усувати. А ось про закордонні мотоцикли інформації майже не було – більшість знань передавалася чутками та домислами.
MZ мав незвичний для СРСР дизайн, а його технічні характеристики викликали жвавий інтерес серед знавців. Одноциліндровий двотактний двигун видавав 19 кінських сил при об’ємі 243 см³, а чотириступенева коробка передач у поєднанні з повітряним охолодженням забезпечувала стабільну роботу на різних типах доріг.
Максимальна швидкість, яку могли розвивати перші моделі, становила 120 км/год, а витрата пального – 5 літрів на 100 кілометрів.
Чому MZ став мрією радянських мотоциклістів
Для радянських мотоциклістів такі характеристики були справжньою вершиною бажань, адже аналогічні радянські моделі значно поступалися за потужністю та зручністю в експлуатації.
Ще одна перевага – можливість встановлення коляски для пасажира, хоча сам мотоцикл важив лише 162 кг. Радянські моделі з коляскою зазвичай вважалися важкими в керуванні, що подобалося далеко не всім.
Ті, кому пощастило не тільки побачити MZ, а й випробувати його в русі, залишалися в захваті.
Згодом німецькі інженери модифікували модель:
- Вага зменшилася до 135 кг
- Потужність підняли до 21 к. с.
- Максимальна швидкість зросла до 130 км/год
При цьому витрата пального залишилася на рівні 5 літрів на 100 км, але важливо було використовувати бензин із певним октановим числом, відповідним для двигуна.
Коли на початку 1980-х у НДР розпочалося масове виробництво MZ, багато радянських громадян мріяли придбати цю модель. У самій НДР мотоцикл можна було купити вільно, проте вивезти його до СРСР могли лише ті радянські громадяни, які тимчасово проживали за кордоном – здебільшого військові, дипломати або спеціалісти, які працювали за контрактом.
Запчастини теж доводилося привозити «з оказією» – через знайомих або колег, які мали можливість бувати за кордоном.
MZ у СРСР: рідкісний і бажаний
Попри всі труднощі, MZ таки з’являлися на дорогах Союзу, хоча й у дуже малій кількості.
Для радянських мотоциклістів це був справжній ексклюзив. Його незвичний дизайн, басовитий звук двигуна, відсутність густого диму з вихлопної труби – усе це привертало загальну увагу.
Багато хто бачив такі мотоцикли лише у закордонних фільмах, тому не дивно, що молодь у СРСР захоплювалася цією технікою.
Коли у середині 80-х у Союз почали потрапляти модифіковані версії MZ, охочі придбати цей мотоцикл робили все можливе, щоб завезти бажану модель.
Щасливі власники вважали покупку справжнім трофеєм та з особливою ретельністю доглядали за технікою.
MZ чудово справлявся з довгими подорожами, його двигун працював однаково стабільно як на високих, так і на низьких обертах.
Чому MZ вважався таким успішним?
Відмінна керованість – мотоцикл не зносило на поворотах, ним легко керували навіть мотоциклісти без великого досвіду.
Надійність – за умови вчасного обслуговування серйозні поломки траплялися рідко.
Зручність у поїздках – MZ добре поводився не лише на асфальті, а й на поганих дорогах.
Єдиним обов’язком власника було вчасне технічне обслуговування та дрібний ремонт. Однак з цим проблем не виникало – запчастини хоч і було складно знайти, проте власники MZ завжди допомагали один одному.
Висновок
MZ став для СРСР справжньою легендою, яку багато хто мріяв дістати, але тільки одиницям пощастило стати власниками цього німецького мотоцикла.
Попри складності з придбанням, запчастинами та ремонтом, MZ завоював серця радянських мотоциклістів своєю надійністю, швидкістю та зручністю в керуванні.
Цей мотоцикл довів, що інженерні рішення можуть бути одночасно простими, ефективними та витривалими, а його рідкість лише додавала йому привабливості серед радянських любителів техніки.
