Життя в СРСР було спокійним і розміреним, тому нестача особистого транспорту не відчувалася надто гостро. Так, багато хто мріяв про власний автомобіль, але в цілому люди цілком обходилися і без нього. А тим, кому вже зовсім кортіло мати власний транспорт, завжди можна було придбати надійного дво- чи триколісного друга у вигляді мотоцикла. Сьогодні поговоримо про Іжевський мотозавод, а точніше – про одну з перших випущених ним моделей, яка увійшла в історію під назвою ІЖ-49. Особливий цей мотоцикл тим, що мав доволі нестандартну систему перемикання передач.
Його серійний випуск розпочався у 1950 році. Це був важкий, за мірками дорожніх мотоциклів, агрегат, вага якого становила 150 кілограмів. Під його металевими обтічними формами ховався одноциліндровий двотактний двигун об’ємом 346 куб. см, який видавав 11,5 кінських сил. У ті роки для змащення внутрішніх деталей двигуна використовували автол, який попередньо змішували з бензином і заливали безпосередньо в бак.
Коробка передач механічна, чотириступенева, і ось саме вона стала родзинкою цієї моделі. Звична педаль для перемикання швидкостей була доповнена дублюючим ручним важелем, розташованим на паливному баку.
Подібне технічне рішення мало як плюси, так і мінуси. З одного боку, воно підвищувало надійність конструкції: у разі виходу з ладу ножного перемикача залишався запасний варіант. Але з іншого боку, багатьом водіям важіль на бензобаку здавався незручним у використанні, особливо під час руху.
В цілому ж, ІЖ-49 – це класичний дорожній мотоцикл, здатний впевнено їхати як по шосе, так і по легкому бездоріжжю. Його швидкісні характеристики не вражали – він розганявся до 90 км/год, що за сучасними мірками доволі скромно. Але натомість цей мотоцикл брав надійністю. При належному догляді він служив власнику багато років і був вірним супутником як у щоденних поїздках, так і в дальніх подорожах.
А ви коли-небудь пробували перемикати передачі вручну на ІЖ-49? Діліться своїм досвідом у коментарях! 🚲
