Сьогодні тих, хто фанатіє від мотоциклів та не визнає іншого транспорту, називають байкерами. У радянські часи такі люди теж були, але їх іменували рокерами.
Більшість із них ганяла дорогами країни на вітчизняній техніці на кшталт ІЖ Планета Спорт або схожих моделей. А от мотоцикли-іномарки, такі як JAWA 350 чи ČZ 350, вважалися недосяжною розкішшю.
Тих, хто мав можливість сісти за кермо чехословацького мотоцикла, називали мажорами – юнаками, чиї батьки або родичі мали достатньо грошей і зв’язків, щоб дістати рідкісну техніку з-за кордону.
Чому радянська молодь мріяла про ČZ 350?
У 1960-х роках до СРСР почали завозити чехословацькі мотоцикли. ČZ 350 одразу ж став сенсацією, адже за своїми характеристиками значно випереджав радянські моделі.
Мотоцикл важив 170 кг і міг везти 160 кг вантажу, що було серйозною перевагою. А головне – він мав одноциліндровий двигун потужністю 23 к.с., чотириступінчасту механічну коробку передач і відмінну підвіску.
Об’єм бака – 13 літрів, а витрати пального – 5,8 л на 100 км. Це дозволяло без дозаправки подолати значні відстані. Максимальна швидкість – 130 км/год, і навіть на високій швидкості мотоцикл не хитало, що було рідкістю для тогочасної техніки.
Двигун ČZ 350 не вібрував і не перегрівався, навіть якщо доводилося їхати сотню кілометрів без зупинки. Крім того, якісна збірка й надійні амортизатори робили поїздки комфортними.
На відміну від радянських мотоциклів, які вимагали регулярного ремонту, «Чезети» могли служити десятиліттями без серйозних поломок – за умови правильного догляду.
Чому мотоциклів ČZ ввозили менше, ніж JAWA?
Попит на ČZ 350 був величезний, але ввозили їх у СРСР значно менше, ніж ті ж Яви. Це пояснювалося тим, що виробник ČZ робив ставку на спортивні мотоцикли – їхні кросові моделі вважалися одними з найкращих у світі.
Тому завод надавав перевагу випуску спортивних байків для міжнародних змагань, а дорожні моделі поставлялися в СРСР в обмеженій кількості.
Оскільки привезених мотоциклів було небагато, їх розбирали ще до того, як вони потрапляли в магазини. Дістати ČZ 350 без блату або значної переплати було майже нереально.
Мажори на колесах: чи справді вони були привілейованими?
Мотоцикл ČZ 350 був предметом заздрощів і символом статусу. Хлопці, яким вдавалося його придбати, сприймалися як еліта – не кожен міг дозволити собі чекати роками в черзі та ще й викласти чималі гроші.
Через це власників «Чезетів» не завжди любили – їх вважали золотою молоддю, яка отримала техніку завдяки зв’язкам, а не важкій праці.
Проте згодом чехословацькі мотоцикли стали доступнішими. До розпаду СРСР кількість імпортованої техніки зростала, і кожен, хто мав фінансову можливість, міг купити собі JAWA чи ČZ без особливих труднощів.
Попри досить високу ціну, чеські мотоцикли залишалися найкращими серед доступних варіантів у країні. Вони були настільки популярними, що в різних містах влаштовували масові заїзди та зльоти, де власники JAWA та ČZхизувалися своїми байками.
Підсумок
ČZ 350 – це справжня легенда радянських доріг. Він був мрією багатьох, але реальністю лише для тих, хто мав зв’язки або достатньо грошей. Сьогодні ж ці мотоцикли залишаються культовими – і не тільки серед колекціонерів.
А як ви вважаєте, який мотоцикл був найкращим у СРСР? JAWA, ČZ чи, можливо, хтось віддає перевагу ІЖ або Мінську? Поділіться своїми думками в коментарях! 🚀🏍️
